Перейти до вмісту

Зінченко Богдан Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зінченко Богдан Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження7 жовтня 1977(1977-10-07)
Старобільськ
Смерть14 червня 2015(2015-06-14) (37 років)
Волноваха
Військова служба
Роки служби2015
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битвиВійна на сході України

Богда́н Олександрович Зі́нченко (нар. 7 жовтня 1977(19771007) — 14 червня 2015) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.

З життєпису

[ред. | ред. код]

Народився Богдан 7 жовтня 1977 року в селищі Білолуцьк Новопсковського району Луганської області. Згодом з мамою, Тамарою Петрівною, переїхали до м. Старобільськ. Він був єдиним сином, якого мама виховувала сама. Закінчив середню школу № 1 міста Старобільська (нині — Старобільська гімназія.)У ній він учився з 1 по 9 клас і здобув базову загальну середню освіту.

Після закінчення 9 класів Богдан продовжив навчання в професійно-технічному училищі № 118 м. Старобільська. У ПТУ здобув спеціальності електрика та водія. По закінченню училища пішов працювати до проєктного бюро. 18 грудня 1995 року призваний до лав української армії на строкову службу, яку проходив у місті Нікополь, був водієм.

Після демобілізації повернувся додому в Старобільськ; працював, ремонтував будинок. У 2000 році одружився; придбав власний будинок у селі Шульгинка Старобільського району. Працював на птахофабриці — в Новоайдарському районі.

У часі війни мобілізований у січні 2015 року — солдат 72-ї окремої механізованої бригади, навідник, брав участь у бойових діях.

14 червня 2015 року пополудні помер у лікарні міста Волновахи Донецької області від двобічної пневмонії та інфекційно-токсичного набряку легенів.

Похований у селі Чмирівка.

Дитячі роки

[ред. | ред. код]

Служба та воєнні роки

[ред. | ред. код]

День 1 жовтня 2014 року для Богдана був надзвичайно скорботним. У місті Старобільську прощалися з невпізнаними бійцями, які воювали в зоні АТО й героїчно загинули. Зранку на центральній площі звучала траурна музика, у траурних стрічках були державні прапори, тут же височів великий центральний хрест солдатського кладовища, перев'язаний чорною хусткою, та в кілька рядів стояли накриті державними прапорами труни з тілами 28 загиблих воїнів.

А потім був день 21 листопада 2014 року. На Старобільщині він знову оголошений днем скорботи. Земляки з сумом прощалися з дев'ятьма невідомими солдатами, які також загинули в зоні АТО. Саме в ці дні, як пригадує його мама, він прийняв для себе рішення: «Піду добровольцем на захист рідної землі. Якщо не я, то хто?».

Декілька разів ходив до військкомату. І ось 29 січня 2015 року Богдан отримав мобілізаційну повістку та був призваний до лав української армії. Сказав, що піде захищати свою землю і не буде ховатися від труднощів за спини інших. Після закінчення навчання в учбовій частині 6 березня 2015 року він був направлений до смт Волноваха Донецької області, де і проходив службу наводчиком 72-ї бронетанкової бригади.

Причини смерті

[ред. | ред. код]

Склалося так, що через погані побутові умови Богдан дуже застудився і з запаленням легенів лікувався у військових шпиталях. Тяжка хвороба не відпустила його.

витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Життя бійця обірвалося 14 червня 2015 року. Він помер.

Нагороди

[ред. | ред. код]

25 січня 2018 р. мама Богдана, Зінченко Тамара Петрівна була нагороджена «Орденом Матері Бійця АТО»

Нагорода матері бійця

Документи

[ред. | ред. код]
свідоцтво про смерть


Вшанування

[ред. | ред. код]
  • На прохання громади на школі, у якій учився Богдан, було вирішено встановити меморіальну дошку. 29 червня 2016-го на будівлі Старобільської гімназії відкрита меморіальна дошка випускнику Богданові Зінченку. На його честь лунав гімн України, звучали промови військових, учителів та старшокласників. Щороку 14 жовтня, у День захисника України учні Старобільської гімназії покладають квіти на дошку, проводять тематичні зустрічі та класні години, присвячені вшануванню пам'яті загиблого бійця.
Дошка пам'яті


Джерела

[ред. | ред. код]