Знищення даних

Знищення даних — послідовність операцій, призначених для здійснення програмними або апаратними засобами безповоротного видалення даних, у тому числі залишкової інформації.

Як правило, знищення даних використовуються державними установами, іншими спеціалізованими структурами і підприємствами в цілях збереження державної або комерційної таємниці. Існує широкий спектр доступних програмних засобів безпечного знищення даних, у тому числі програми з відкритим вихідним кодом. Знищення даних використовується також у засобах програмного шифрування інформації для безпечного видалення тимчасових файлів і знищення вихідних, оскільки в іншому випадку, використовуючи класичне видалення, існує можливість відновлення вихідного файлу особою, яка бажає отримати доступ до особистої або секретної інформації.

Алгоритми знищення інформації стандартизовані, практично у всіх провідних державах видані національні стандарти, норми і правила, що регламентують використання програмних засобів для знищення інформації і описують механізми його реалізації.

Всі програмні реалізації алгоритмів знищення даних засновані на простих операціях запису, тим самим відбувається багаторазовий перезапис інформації в секторах жорсткого диска або блоках SSD-диска неправдивими даними. В залежності від алгоритму це може бути згенероване генератором псевдовипадкових чисел випадкове число або фіксоване значення. Як правило, кожен алгоритм передбачає запис восьми бітових одиниць (#FF) і нуля (#00). В існуючих алгоритмах перезапис може здійснюватися від одного до 35 і більше разів. Існують реалізації з можлив��стю довільного вибору числа циклів перезапису.

Теоретично, найпростішим методом знищення вихідного файлу є його повний перезапис байтами #FF, тобто бітовою маскою з восьми двійкових одиниць (11111111), нулів або будь-яких інших довільних чисел, тим самим зробивши неможливим його програмне відновлення доступними користувачеві програмними засобами. Однак з використанням спеціалізованих апаратних засобів, що аналізують поверхню магнітних та інших носіїв інформації і дозволяють відновити вихідну інформацію виходячи з показників залишкової намагніченості (у випадку з магнітними носіями) або іншого показника, існує ймовірність, що найпростіший перезапис не гарантує повноцінне знищення, інформації, що підлягає повному знищенню .

З метою виключення будь-якої можливості відновлення розроблені алгоритми знищення даних.

• Найбільш відомий і поширений алгоритм, який застосовується в американському національному стандарті Міністерства оборони DoD 5220.22-M. Варіант E, згідно з цим стандартом, передбачається два цикли запису псевдовипадкових чисел і один — фіксованих значень, залежних від значень першого циклу, четвертий цикл — звірка записів. У варіанті ECE перезапис даних проводиться 7 разів — 3 рази байтом #FF, три #00 і один #F6.^[1]

• В алгоритмі Брюса Шнайера: у першому циклі записується #FF, в другому — #00 та в п'яти інших циклах — псевдовипадкові числа. Вважається одним з найбільш ефективних.

• У найбільш повільному, але, на думку багатьох експертів, найбільш ефективному^{[джерело не вказане 4109 днів]} алгоритмі Пітера Гутмана, виконуються 35 циклів, в яких записують усі найбільш ефективні бітові маски, даний алгоритм заснований на його теорії знищення інформації^[2].

• В алгоритмі, передбаченому американським національним стандартом NAVSO P-5239-26 для MFM-кодуючих пристроїв: в першому циклі записується #01, в другому — #7FFFFFF, в третьому — послідовність псевдовипадкових чисел, в четвертому проходить верифікацію. У варіанті для RLL — кодуються пристроїв даного алгоритму у другому циклі записується #27FFFFFF

• В алгоритмі, наведеному німецьким національним стандартом VSITR, з першого по шостий цикл записуються послідовно байти #00 #FF, в сьомому #AA.

• Багато де можна почути про існування алгоритму, описаного російським державним стандартом ГОСТ P 50739-95, що передбачає запис #00 в кожен байт кожного сектора для систем з 4-6 класу захисту і запис псевдовипадкових чисел в кожен байт кожного сектора для систем 1-3 класу захисту^[3]. Однак даний ГОСТ містить лише формулювання «Очищення має проводитися шляхом запису маскуючої інформації в пам'ять при її звільненні і перерозподіл», яка не містить будь-якої деталізації щодо порядку перезапису, кількості циклів і бітових масок^[4]. У той же час, існує діючий керівний документ Державно технічної комісії Росії «Автоматизовані системи. Захист від несанкціонованого доступу до інформації. Класифікація автоматизованих систем і вимоги по захисту інформації», виданий в 1992 році і передбачає низку вимог до механізму знищення інформації для систем певних класів захищеності. Зокрема, для класів 3А і 2A Очищення здійснюється дворазової довільній записом у область пам'яті, що звільняється, раніше використану для зберігання даних, що захищаються (файлів)», для класу 1Г передбачена одноразовий перезапис.^[5]

• В алгоритмі Парагона перший цикл полягає в перезапису унікальними 512-бітними блоками, використовуючи криптографічно безпечний генератор випадкових чисел. Потім — у другому циклі — кожен перезаписуваний блок переписується своїм двійковим доповненням. Третій цикл повторює перший цикл з новими унікальними випадковими блоками. У четвертому циклі відбувається перезапис байтом #AA. Завершується знищення інформації циклом верифікації.

Як правило, для утруднення програмного відновлення інформації перезапис інформації в окремому файлі згідно алгоритму знищення супроводжується встановленням нульового розміру файлу і його перейменуванням, використовуючи довільний набір символів. Потім слід видалення файлу з таблиці розміщення файлів.

• Політика знищення даних: що це і для чого вона потрібна [Архівовано 10 квітня 2018 у Wayback Machine.]