Златко Гасанбегович

Златко Гасанбегович Zlatko Hasanbegović
Міністр культури Хорватії
22 січня 2016 — 19 жовтня 2016
Президент	Колінда Грабар-Кітарович
Прем'єр-міністр	Тихомир Орешкович
Попередник	Берислав Шипуш
Наступник	Ніна Обулєн Коржинек
Народився	14 червня 1973(1973-06-14) (51 рік) Загреб, СР Хорватія, СФР Югославія
Відомий як	історик, політик
Громадянство	СФРЮ,  Хорватія
Національність	хорват
Освіта	Загребський університет
Alma mater	Загребський університет
Політична партія	Хорватська чиста партія права (1996–1997)[1] Хорватська демократична співдружність (2015–2017)[2] Незалежні за Хорватію (2017–2019) Блок за Хорватію (2019–донині)
Професія	історик
Релігія	іслам
Медіафайли у Вікісховищі

Зла́тко Гасанбе́гович (хорв. Zlatko Hasanbegović; нар. 14 червня 1973, Загреб, Хорватія) — хорватський історик, міністр культури Хорватії у правоцентристському уряді Тихомира Орешковича.

Народився 14 червня 1973 року в Загребі. Його дід Сабрія Прохич був багатим торговцем із Грачаниці, що в сусідній Боснії та Герцеговині, який 1942 року переїхав у столицю Хорватії Загреб. Прохич мав багато власності на вулицях Ілиця і Франкопанська, а також у столичних районах Сребрняк і Пантовчак. До Прохича погано поставилися як усташі, так і югославські партизани. В 1946 році комуністичний режим засудив Сабрію Прохича до страти.^[3]

У Загребі Гасанбегович закінчив початкову школу і гімназію, після чого вступив на факультет гуманітарних і соціальних наук Загребського університету, де одержав диплом історика. На цьому самому факультеті в 2009 році захистив докторську дисертацію з історії під науковим керівництвом Іво Голдштайна.^[4]

Гасанбегович працює науковим співробітником Інституту суспільних наук імені Іво Пілара. Він — редактор науково-професійного журналу «Пілар», член виконкому меджлісу загребської мусульманської громади,^[5][6][7] голова Наглядової ради Почесної Бляйбурзької чоти — організації, яка є головним організатором увічнення пам'яті про Бляйбурзьку різанину, та співробітник різних ініціативних груп з визначення жертв комуністичного терору. Предметом його наукових зацікавлень є ставлення сучасної хорватської національної ідеології, зокрема Партії права та її сучасних відгалужень, до мусульман Боснії і Герцеговини протягом XIX і XX століть. Гасанбегович досліджував мусульманську складову хорватської буржуазної культури до 1945 року та політично-партійні і релігійно-етнічні відносини у Боснії і Герцеговині від австро-угорського правління у Боснії і Герцеговині з 1878 до захоплення влади комуністами в 1940-х роках.^[8][9]

22 січня 2016 року новий прем'єр-міністр Тихомир Орешкович призначив Гасанбеговича міністром культури. У травні 2016 той підписав угоду про співпрацю з угорським міністром Золтаном Балогом.^[10] На 17-му передвиборному з'їзді ХДС Гасанбегович був обраний до складу президії ХДС, отримавши більшість голосів.^[11]

На дострокових парламентських виборах 2016 року Гасанбеговича обрано депутатом парламенту від ХДС. Після цього новообраний голова ХДС Андрей Пленкович сформував новий уряд, де новим міністром культури захотів бачити Ніну Обулєн Коржинек, а не Гасанбеговича, щодо якого він висловив своє невдоволення.

У травні 2017 року Гасанбегович вирішив узяти участь у місцевих виборах у Загребі по незалежному списку Бруни Есіх, яка протистояла офіційному кандидату від ХДС. Він також розкритикував лідера ХДС Андрея Пленковича, сказавши, що його шлях «хибний і веде до моральної трясовини».^[12] Незабаром ХДС оголосила про виключення Гасанбеговича з партії.^[13] Незалежний список набрав на місцевих виборах 8,23% голосів, а Гасанбегович став депутатом міської скупщини Загреба.^[14] Після виборів Гасанбегович та Есіх утворили нову політичну партію — «Незалежні за Хорватію».^[15] Нова партія сформувала у скупщині більшість із чинним мером Міланом Бандичем за умови, що назву загребської площі Маршала Тіто буде змінено на «площу Республіки Хорватія».^[16]

2019 року, після розколу з Есіх, Гасанбегович став головою новоствореної політичної партії «Блок за Хорватію».^[17]

Гасанбегович — єдиний в уряді мусульманин. Він — прихильник теорії, яка розглядає слов'ян-мусульман Боснії і Герцеговини як ісламізованих хорватів. Відомий своєю позицією на захист людського життя, активно обстоює заборону абортів. Заявами про те, що католицька церква — єдиний державотворчий інститут хорватського народу, спонукав лівих спробувати заблокувати його призначення міністром. Златко відомий також ідеєю, що автохтонні мусульманські громади Європи мають бути союзниками католиків в обороні традиційних цінностей.^[18]

В юності він був членом ультраправої Хорватської чистої партії права, а в 2015 році вступив у правоцентристський Хорватський демократичний союз.^[19] 8 травня 2015^[20] під час шоу «Otvoreno» Хорватського радіотелебачення Гасанбегович заявив, що в основі хорватської конституції не антифашизм. «Хорватська війна за незалежність — єдина війна у XX столітті, з якої хорвати вийшли справжніми переможцями, та єдина основа, на якій потрібно будувати Хорватію. Привиди і гобліни минулого спричинятимуть постійний розбрат і нескінченні дебати. Антифашизм це не основа Хорватії, а банальність, яка не має жодних підстав у конституційному тексті, не згадуючись ніде.»^[21] Заступник спікера парламенту і професор конституційного права Роберт Подольняк від правлячої партії Міст незалежних списків, серед багатьох інших, заявив, що антифашизм — це справді основа Конституції Хорватії.^[22] Гасанбегович сказав, що його зауваження про антифашизм були пов'язані з тоталітарною спадщиною Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії та тітоїзмом:^[23] «Всі, хто зловживає поняттям антифашизму, яке може бути хистким, як це добре відомо історикам, знають, що цьому поняттю можуть приписуватися різні значення. Сталін, Тіто, Пол Пот, а також генерал США Паттон були антифашистами. Всім відомо, що це були різні люди. Ми не говоримо про абстрактний антифашизм, а про конкретну югославську комуністичну тоталітарну спадщину.» ^[24]

Коли 22 січня 2016 року Гасанбеговича було призначено міністром культури, частина широкого загалу, здебільшого працівники культури, висловили невдоволення головним чином через його коментарі про антифашизм та відсутність у нього досвіду в управлінні культури. Громадянська ініціатива «Платформа 112» у день обрання нового уряду провела перед парламентом акцію протесту, закликаючи депутатів парламенту голосувати проти Кабінету Тихомира Орешковича через Гасанбеговича.^[25][26][27] Інші, такі як Хорватський Гельсінський комітет, відхилили звинувачення проти нового міністра як безпідставні.^[28] Гасанбегович сказав, що протест не опирався ні на які факти, а базувався на вибірковому використанні його різних заяв. Він також заперечував, що коли-небудь був членом Хорватського визвольного руху, заснованого фашистським диктатором часів Другої світової війни Анте Павеличем.^[24][22]

Ставши міністром культури, Гасанбегович заявив, що не потрібно продовжувати державне фінансування будь-яких некомерційних ЗМІ.^[29] Міжнародна та Європейська федерації журналістів солідаризувалися зі своїми філіями у Хорватії — Спілкою хорватських журналістів і Профспілкою хорватських журналістів (Sinoh), які засудили це рішення, а також розпуск Гасанбеговичем наприкінці свого строку повноважень Експертного комітету з питань неприбуткових ЗМІ.^[30]

За новим бюджетом на 2016 рік, уряд Хорватії припинив фінансування певних культурних проєктів і некомерційних ЗМІ, яке Гасанбегович назвав «вибитими грошима», додавши, що гроші платників податків більше не будуть розподілятися непрозорим чином ні для лівих, ні для правих ЗМІ.^[31]

• Muslims in Zagreb, 1878-1945; Doba utemeljenja, Medžlis Islamske zajednice u Zagrebu-Institut društvenih znanosti Ivo Pilar, Zagreb, 2007.
• Yugoslavian Muslim Organisation 1929-1941 (In War and Revolution 1941-1945); Bošnjačka nacionalna zajednica za Grad Zagreb i Zagrebačku županiju-Institut društvenih znanosti Ivo Pilar-Medžlis Islamske zajednice u Zagrebu, Zagreb, 2012.