Перейти до вмісту

Завидо-Кудашеве

Координати: 48°27′52″ пн. ш. 36°56′5″ сх. д. / 48.46444° пн. ш. 36.93472° сх. д. / 48.46444; 36.93472
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Завидо-Кудашеве
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Покровський район
Тер. громада Криворізька сільська громада
Код КАТОТТГ UA14160090060089438
Облікова картка Завидо-Кудашеве 
Основні дані
Населення 436
Поштовий індекс 85030
Телефонний код +380 6277
Географічні дані
Географічні координати 48°27′52″ пн. ш. 36°56′5″ сх. д. / 48.46444° пн. ш. 36.93472° сх. д. / 48.46444; 36.93472
Середня висота
над рівнем моря
112 м
Водойми Бик
Відстань до
обласного центру
81 км
Місцева влада
Адреса ради Донецька обл., Добропільський р-н, с. Криворіжжя, вул. Центральна, 103
Карта
Завидо-Кудашеве. Карта розташування: Україна
Завидо-Кудашеве
Завидо-Кудашеве
Завидо-Кудашеве. Карта розташування: Донецька область
Завидо-Кудашеве
Завидо-Кудашеве
Мапа
Мапа

CMNS: Завидо-Кудашеве у Вікісховищі

За́видо-Кудаше́ве — село Криворізької сільської громади Покровського району Донецької області, Україна.

Символіка

[ред. | ред. код]
Родовий герб Кудашевих

В основу герба покладений родовий герб Кудашевих, перехрещенні шабля і меч на червоному тлі. Зірка переміщенна вниз, та додана кирка стилізована під півмісяць. Концепція мечів добре вписується в легенду про харцизів. Кирка символізує вуглевидобуток на кустарних шахтах, які працювали з 1884 по 1914 рік. Видобували вугілля вручну, підіймали на поверхню кіньми. Зараз про ті часи вже нічого не нагадує в ландшафті місцевості. Зірка - елементи герба Самарської паланки, в межах якої знаходилося поселення.

Історія

[ред. | ред. код]

Легенда говорить: "На Поповій горі було сім землянок із харцизами". Саме вони, за легендою, заснували село. Землю вони не обробляли, жили за рахунок грабежів перехожих на дорозі Сергіївка-Грішенно. У 19 столітті під час пошуку скарбів козацького отамана було знайдено козацьке кладовище. Розкопки фінансувала княгиня Катерина Іванівна Кудашева (1824—1914 рр.).

Перша документальна згадка про село міститься на мапі 1842 року, де воно позначене як село на 15 дворів. На той час це була власність представників знатного князівського роду татарського походження, а саме князя Кудашева О. С. і його дружини княгині Хлопової К. І.

До речі, князі Кудашеви були у прямому родинному зв'язку з Кутузовими, Реріхами, Мусоргськими і Бердяєвими.

Перша згадка в списках населених пунктів значиться в 1859 році, як землевласницьке село Завидове (Хлопова) у дев'яноста верстах від повітового міста Бахмут, при річці Бик. В селі було 35 дворів. Населення становило 128 чоловіків та 122 жінки. Прикріплене до другого стану, Бахмутського повіту.

У 1843-1868 роках село перенесли на нове місце. Після скасуванням кріпацтва частина княжих земель була взята в оренду, а 743 дес. були викуплені селянами.

У 1868 році село мало назву — Завидове. З 1884 року почала працювати шахта, яка належала княгині Кудашевій. Вугілля з шахти піднімали за допомогою коней, стовбур був вертикальний. Глибина шахти становила 38 м, пласт був порівняно невеликий. Щороку шахта видобувала 15 тис. пудів вугілля.

Див. також: Шахти села Завидо-Кудашеве.

За документами 1908 року в селі діяла земська школа. У 1912 році в селі з'явилися кравецька майстерня і школа рукоділля.

Востаннє перепис населення проводився у 2001 році, згідно з переписом проживає в селі 436 осіб.

Жертви сталінських репресій

[ред. | ред. код]

Кабанець Прокіп Йосипович, 1894 року народження, село Завидо-Кудашеве Добропільського району Донецької області, українець, освіта початкова,  безпартійний.  Проживав в селі Криворіжжя Добропільського району Донецької області. Бригадир шахти № 17-18. Заарештований 16 грудня 1937 року. Засуджений трійкою УНКВС по Донецькій області до розстрілу з конфіскацією майна. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1989 році.

Підприємство

[ред. | ред. код]

ТОВ «Насінневий завод»- вирощування зернових культур.[1]

ЗНАКОВІ ЛЮДИ СЕЛА

[ред. | ред. код]
  • Кудашева Катерина Іванівна — княгиня, власниця села.
  • Павло Баранець — поет.
  • Гутник Йосип Михайлович — голова колгоспу Перше Травня, Герой Радянського Союзу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРШОТРАВНЕВЕ». Архів оригіналу за 11 вересня 2014. Процитовано 10 вересня 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]