Жінки в Узбекистані
.svg)
Соціально-правове становище жінок в Узбекистані знаходиться під впливом традицій, релігії, мінливих соціальних норм з моменту здобуття незалежності[1].
За даними 2003 року, 62,3% жінок використовували контрацептиви[2]. За оцінками ООН, близько 13,7% жінок в Узбекистані, які хотіли б запобігти або відкласти наступну вагітність, не можуть цього зробити через обмежений доступ до протизаплідних засобів[3]. У 2000 році в країні налічувалося близько 20 900 акушерок[4].
Є інформація про те, що в Узбекистані практикується примусова стерилізація жінок[5] [6] [7]. У звіті Всесвітньої служби Бі-бі-сі «Призначення» від 12 квітня 2012 року було виявлено докази того, жінок стерилізують, часто без їх відома, в спробі уряду контролювати населення[8].
Самоспалення є поширеною формою самогубства серед жінок в Узбекистані[9]. За оцінками, в 2001 році близько 500 жінок в рік здійснювали суїцид після вчиненого над ними насильства[10].
ООН визнала зусилля уряду щодо скорочення торгівлі людьми[11]. Наприклад, для жертв торгівлі людьми є телефонні гарячі лінії[12], а за злочин передбачено позбавлення волі на строк від 5 до 8 років[2][13].
Торгівля людьми ще триває, оскільки Узбекистан є і постачальником, і споживачем жінок, втягнених у торгівлю людьми[14] [13]. «Торгівля людьми є продовженням "човникової" торгівлі. Жінок відправляють туристками з обіцянками працевлаштування виховательками або нянями, але вони часто закінчують у проституції»[10].
У деяких частинах країни відбувається викрадення наречених і примусовий шлюб. Викрадення наречених пов'язують з економічною нестабільністю. Весілля можуть бути дорогими, викрадення дозволяють уникнути як вартості церемонії, так і віна за наречену[15]. Деякі вчені вважають, що викрадати наречених можуть менш бажані чоловіки з поганою освітою або проблемами з наркотиками або алкоголем.
«Гендерні ролі в економіці змінилися в радянський період і продовжують змінюватися після здобуття незалежності»[16]. В Узбекистані є програми, які допомагають розширити можливості для жінок, існують постійні проблеми. Наприклад, ринок праці розділений за статтю, і жінкам зазвичай платять нижчу заробітну плату[17]. «Некваліфікований персонал в невиробничому секторі практично повністю складається з жінок»[2] [13]. Жінки не можуть працювати в нічний час. Станом на 2003 рік не існує закону проти сексуальних домагань[18].
Матері з дітьми з інвалідністю і багатодітні жінки можуть виходити на пенсію у 50 років, що на 5 років менше встановленого пенсійного віку (55 років)[2].
Узбекистан має загальне виборче право[2], але «згідно з даними опитувань Центру громадської думки, 64% міських і 50% сільських жінок вважають, що у чоловіків більше можливостей для реалізації прав у політичній сфері».
З 2004 року закон про вибори в Узбекистані вимагає від політичних партій висувати не менше 30 % кандидаток-жінок у парламент (див. Гендерні квоти). Однак недопредставленість жінок властива всім рівням управління[13].
- ↑ Domestic Violence in Uzbekistan (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 жовтня 2013.
- ↑ а б в г д Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women. Un.org. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 22 травня 2015.
- ↑ United Nations Statistics Division. Unstats.un.org. Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 22 травня 2015.
- ↑ Committee on Economic, Social and Cultural Rights. Архів оригіналу за 21 травня 2011.
- ↑ BBC News - Uzbekistan's policy of secretly sterilising women. BBC News. Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 20 січня 2015.
- ↑ BBC Radio 4 - Crossing Continents, Forced Sterilisation in Uzbekistan. BBC. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 20 січня 2015.
- ↑ Birth Control by Decree in Uzbekistan. Інститут висвітлення війни та миру[en]. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 20 січня 2015.
- ↑ BBC World Service - Assignment, Forcible Sterilisation In Uzbekistan. BBC. Архів оригіналу за 21 квітня 2012. Процитовано 20 січня 2015.
- ↑ Institute for War and Peace Reporting | Giving Voice, Driving Change. Iwpr.net. Архів оригіналу за 23 травня 2015. Процитовано 22 травня 2015.
- ↑ а б IWRAW Home Page. Iwraw.igc.org. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 травня 2015.
- ↑ UN, CEDAW: (Concluding Observations, 2006) 5
- ↑ UNFPA, State of the World Population 2006:(A Passage to Hope; Women and International Migration, 2006) 49
- ↑ а б в г The United Nations Human Rights Treaties. Bayefsky.com. Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 22 травня 2015.
- ↑ International Covenant on Civil and Political Rights. Архів оригіналу за 30 квітня 2011.
- ↑ Aminova; Jamila Sujud and Rashid Musayev (18 січня 2010). Bride Kidnapping Returns in Central Asia. Central Asia Online. Архів оригіналу за 29 травня 2017. Процитовано 10 червня 2020.
- ↑ Uzbeks. (2003). In C. R. Ember, & M. Ember (Eds.), Encyclopedia of sex and gender: men and women in the world’s cultures. Dordrecht, The Netherlands: Springer Science+Business Media.
- ↑ CEDAW: Concluding Observations, 2006, Uzbekistan
- ↑ Not A Minute More : Ending Violence Against Women (PDF). Cities-localgovernments.org. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 22 травня 2015.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |