Жорж Орік

Жорж Орік
фр. Georges Auric
Основна інформація
Повне ім'я	фр. Georges Abel Louis Auric[1]
Дата народження	15 лютого 1899(1899-02-15)[2][3][…]
Місце народження	Лодев[5][6][7]
Дата смерті	23 липня 1983(1983-07-23)[2][8][…] (84 роки)
Місце смерті	VIII округ Парижа, Париж, Франція[8][6][7]
Поховання	цвинтар Монпарнас
Громадянство	Франція
Професії	композитор, хореограф, кінокомпозитор, актор
Освіта	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю, Регіональна консерваторія Монпельєd і Schola Cantorum de Parisd
Вчителі	Georges Caussaded
Жанри	опера
Членство	Французька шістка і Академія красних мистецтв Франції (23 липня 1983)[9]
Файли у Вікісховищі

Жорж Орік (фр. Georges Auric, 15 лютого 1899, Лодев — 23 липня 1983, Париж) — французький композитор, музичний критик, учень А. Русселя, наймолодший учасник «Шістки».

Навчався в Монпельє, потім з 1913 року в Парижській консерваторії (клас з контапункту і фуги Ж. Коссада) і водночас з 1914 по 1916 в «Схола конторум» у В.д'Енді (клас композиції).^[10] Писати музику почав ще в 10 років, дебютував як композитор у 15 років (1914 р.), коли кілька його пісень виконали Пола де Лестан (сопрано) і Альфредо Казелла (фортепіано). Вже на початку своєї діяльності привернув увагу С.Дягілева та в результаті їх співпраці з'явилися багато цікавих балетів: «Матроси» (1925), «Пастораль»(1926) та інші. Писав музику до театральних постановок, мюзиклів і балетів. Є автором великої кількості комічних опер: «Під маскою», «Цариця серця», 14 балетів, багатьох оркестрових творів (увертюра, фокстрот, ноктюрн), камерно-інструментальних ансамблів, фортепіанних п'єс, пісень та романсів.^[11]

У 1924 р. видав збірку дитячих пісень «Алфавіт».

Брав участь в антифашиському руху. Створював масові пісні: «Заспіваймо, дівчата», «4 пісні стражденної Франції»,^[12]

Популярним як композитор став завдяки своїй музиці до кінофільмів. Написав музику більш ніж до 70 фільмів. Часто його запрошували англійські компанії. Найцікавіша кінопартітура є до фільму «Цезар і Клеопатра»(1945), успіх мала й музика з «Глибокою ніччю» (1945). Також написав музику до фільму «Мулен Руж»(1952), в тому числі й вальс, який став, мабуть, одним із відоміших його творів. Музика Оріка звучить у фільмах Кокто («Орфей», «Красуня і чудовисько», «Двоглавий орел»), Макса Офюльса («Лола Монтес»), Жуля Дассена («Чоловічі розбірки»), Жана Деланнуа («Вічне повернення», «Принцеса Клевська»), Уайлера («Римські канікули»), «Таїнство Пікассо».

Помер у 1983 році.

• «Надокучливі» (1925);
• «Матроси» (1925);
• «Пастораль» (1926);
• «Уявні» (1934);
• «Чари Альчіни» (1929);
• «Суперництво» (1932);
• «Художник та його модель» (1949);

• «Федра» (1950);
• «Світлий шлях» (1952);
• та інші.

• Прелюдії;
• Соната F-dur (1931);
• Експромти;
• 3 пасторалі.

• Увертюра (1938);
• Сюїта з балету «Федра» (1950);
• Симфонічна сюїта (1960).

• «Алібі» (1937)
• «Цезар і Клеопатра» (1945);
• «Глибокою ніччю» (1945);
• «Крик та плач» (1946);
• «Рюї Блаз» (1948)
• «Мулен Руж» (1952);
• та інші.

• «Під маскою»;
• «Цариця серця»;
• та інші.