Жан-Батист Векерлен

Жан-Батист Векерлен
фр. Jean-Baptiste Weckerlin
Фотопортрет Векерліна роботи Жана-Ніколя Трушелю.
Ім'я при народженні	фр. Jean-Baptiste Théodore Weckerlin
Псевдо	Marc Giroflée[1]
Народився	9 листопада 1821(1821-11-09)[2][3][…] Гебвіллер[2]
Помер	20 травня 1910(1910-05-20)[2][3][…] (88 років) Гебвіллер
Країна	Франція
Місце проживання	rue Rougemontd, IX округ Парижа[5]
Діяльність	композитор, письменник, музикознавець, фольклорист, бібліотекар
Alma mater	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі	Louis Antoine Ponchardd, Галеві Жак Франсуа Фроманталь і Antoine Elwartd
Знання мов	французька[3]
Жанр	класична музика
Посада	library curatord і library curatord
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Жан-Батист Векерлен (фр. Jean-Baptiste Weckerlin; 29 листопада 1821, Гебвіллер, Ельзас — 20 травня 1910, Троттберг, нині у складі Гебвіллера) — французький архіваріус, бібліотекар, композитор, музикознавець-фольклорист, педагог і хормейстер.

До 1844 року навчався у Страсбурзі, потім поступив у Паризьку консерваторію, де навчався вокалу у Антуана Поншара і композиції у Фроманталя Галеві. Деякий час викладав там же вокал. У 1850—1855 роках — один з хормейстерів паризького Товариства святої Цецилії. З 1863 року помічник консерваторського бібліотекаря, в 1876 році після смерті Фелис'єна Давида зайняв посаду завідувача бібліотекою Паризької консерваторії і виконував відповідні обов'язки аж до своєї важкої хвороби у 1909 році; в 1885 р. опублікував каталог бібліотеки.

Композиторська спадщина Векерлена включає в себе, перш за все, деяку кількість опер, переважно одноактні комічні і, починаючи з «Органіста в скруті» (фр. L'Organiste dans l'embarras); частина опер Векерлена написана на лібрето на ельзаському діалекті. Однак найбільшу популярність принесли йому обробки та переклади французьких народних пісень, зібрані у виданні «Пастушачі наспіви, романси і пісні XVIII століття» (фр. Bergerettes, romances et chansons du XVIIIe siècle; 1860). Крім того, Векерлен написав монографію «Історія інструментування з XVI століття до теперішнього часу» (фр. Histoire de l'instrumentation depuis le seizième siècle jusqu'à l'époque actuelle; 1875).

• 1853 — Органіст в скруті

• 1853-55 — Відлуння минулого (збірник пісень), у т.ч популярні:
  • Ах, чому я не галявина.
  • Діви, поспішайте.
  • Лизетта встала.
  • Мама, що таке любов.
  • Не забудьте, дітки.
  • Ні, вірити не в силах я.
  • Нінетта.
  • О пастушка молода.
  • Пастушка, різвушка.
  • Прийди скоріше, весна.
  • Пісня метелика.