Еуґеніюс Іґнатавічюс
Еуґеніюс Іґнатавічюс | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 8 травня 1935 Q14919306?, Šimkaičiai Eldershipd, Юрбаркський район, Литва | |||
Помер | 16 травня 2020[1] (85 років) Вільнюс, Литва | |||
Країна | Литва | |||
Діяльність | перекладач, письменник | |||
| ||||
Еуґе́ніюс Іґната́вічюс (лит. Eugenijus Ignatavičius; *8 травня 1935, Пайшлініс, Литва — 16 травня 2020, Вільнюс, там же) — литовський письменник, драматург, перекладач.
1945-1953 роки навчався у Важгірській восьмирічній школі, Расейняйській середній школі.
„Literatūra ir menas“в 1953 році заарештований за поширення антирадянських віршів і літератури і засуджений на 10 років колонії, яку відбував у таборах Куйбишевської області та Ставропольського краю. Звільнений через 2 роки.
1955-1956 роки навчався у вечірній технічній школі Шилуте.
1956-1960 роки навчався на театральному факультеті Литовської консерваторії, 1971-1973. Вищі літературні курси Інституту світової літератури імені Горького в Москві .
1960-1964 роки працював на Литовському телебаченні, 1964-1967 у тижневику „Literatūra ir menas“ «Література і мистецтво », 1967-1971 В Управлінні у справах мистецтв Міністерства культури.
1973-1980 роки — керівник літературної частини Каунаського драматичного театру. 1980-1984 роки працював у Театральному товаристві, 1989-1990 у Видавництві Спілки письменників Литви.
1991-1993 роки начальник відділу театрів Міністерства культури і освіти. 1994-1998 роки керівник Студії документальних фільмів Литовського радіо і телебачення, редактор.
Починаючи від 1971 року Член Спілки литовських письменників.
Основна тема творів Еуґеніюса Іґнатавічюса — литовське село в повоєнні та наступні роки, долі його людей. Авторові притаманні колоритні образи селян, реалістичність оповіді, багатий словниковий запас. У новелах здебільшого зображено сільське життя, розкрито психологію старої людини, розклад традиційних етичних цінностей.
Роман „Marso pilnatis“ («Марсівська повня») розповідає про повоєнне село, побачене очима підлітка. ��исав драми, п'єси, п'єси для дітей, сценарії телевізійних художніх і документальних фільмів, публіцист. Підготував мемуари про заслання.
Збірка оповідань письменника видана російською мовою, окремі твори перекладені українською, англійською, вірменською, грузинською, хорватською, латиською, сербською та ін. мови
Знімався у фільмах «Чужі» (1962, реж. Маріонас Ґедрис), «Куди йдуть казки» (1973, реж. Альгірдас Дауса ).
- Оригінальні твори
- Sekmadienio pieva: novelės. – Vilnius: Vaga, 1966
- Baltaragio malūnas: pjesė. Каунаський державний драматичний театр, 1968
- Pradalgių tyla: novelės. – Vilnius: Vaga, 1971
- Svajonių piligrimas: pjesė. Каунаський державний драматичний театр, 1975, про М. К. Чюрльоніса
- Sidabrinės skyrybos: novelės. – Vilnius: Vaga, 1976
- Šuo danguje: pjesė. Каунаський державний драматичний театр, 1979 .
- Ir namų amžinoji šviesa: novelės. – Vilnius: Vaga, 1983
- Šyvio dalia: pjesės. – Vilnius: Vaga, 1983
- Žalčio karūna: scenarijus meniniam kino filmui. – Vilnius, 1986, реж. Бронюс Талачка
- Chrizantemų autobuse: novelės. – Vilnius: Vaga, 1989
- Garibaldžio tyla: scenarijus dokumentiniam kino filmui. 1994, реж. Юозас Саболіус, про К. Байерчяй
- Ketvirtasis prezidentas: scenarijus dokumentiniam kino filmui. 1995, реж. Я. Саболіус, про Й. Жямайтіса
- Marso pilnatis: romanas. – Vilnius: Lietuvos rašytojų s-gos l-kla, 2000
- Obelis Katedros aikštėje: apsakymų rinktinė. – Vilnius: Vaga, 2005
- Kiparisų tamsa: romanas. – Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 2005.
- Упорядник
- Kauno valstybinis dramos teatras (kartu su Antanu Žeku): albumas. – Kaunas: Kauno valstybinis dramos teatras, 1984.
- Kryžius šiaurėje. – Vilnius: Vyturys, 1992
- Переклад з російської
- Aleksandras Solženicynas. Pirmajame rate: romanas. – Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 1991.
- 2 премії імені Бориса Даугувієтіса за одноактні п'єси для народних театрів і за п'єси для лялькових театрів.
- Літературна премія Жемайте: за збірку оповідань „Ir namų amžinoji šviesa“ («І вічне світло хати», 1985) та за „Obelis katedros aikštėje“ («Яблуня на Соборній площі», 2005).
- Премія імені Пятраса Цвірки за книжку оповідань „Chrizantemų autobuse“ (1989).
- премія ALF за документальний фільм „Garibaldžio tyla“ («Мовчання Гарібальді», 1994).
- міжнародний приз кінофестивалю за фільм „Lietuvos pajūris“ («Литовське море», 1995).
- Премія Уряду Литовської Республіки в галузі культури і мистецтва (2006).
- Кавалерський хрест ордену «За заслуги перед Литвою» (09.05.2007; 1К-952)