Ерве Базен
| Ерве Базен | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Hervé Bazin | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | фр. Jean Pierre Marie Hervé-Bazin[1] фр. Jean Pierre Marie Hervé | |||
| Псевдонім | Hervé Bazin[2] і Jean Marbolivien[2] | |||
| Народився | 17 квітня 1911[3][4][…] Анже[4][1][6] | |||
| Помер | 17 лютого 1996[7][1] (84 роки) Анже[4][1] | |||
| Поховання | Q110479933? | |||
| Країна | .svg){kind=small} Франція[8] | |||
| Місце проживання | Шель Анже Мон-Сент-Еньян Шенютт-Трев-Кюно | |||
| Діяльність | поет, письменник, есеїст | |||
| Alma mater | Паризький літературний факультетd | |||
| Мова творів | французька | |||
| Жанр | роман | |||
| Членство | Mouvement de la Paixd і Académie Mallarméd | |||
| Батько | Jacques Hervé-Bazind | |||
| Родичі | Marie Bazind і René Bazind | |||
| У шлюбі з | Odile Hervé-Bazind[6] | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Ерве Базен у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Ерве Базен (фр. Herve Bazin; *17 квітня 1911, Анже — †17 лютого 1996, Анже) — французький письменник, член Гонкурівської академії.
Внук відомого французького письменника-католика Рене Базена Жан П'єр Марі Ерве Базен народився 17 квітня 1911 року у буржуазній родині. Дитинство провів віддалік від батьків у департаментах Мен і Луара. Стосунки з батьками протягом життя були досить складними. Після школи вступив на католицький факультет університету в Анже, але не закінчив його. У Парижі працював продавцем, робітником-поденником, поштовим службовцем. Водночас займався журналістикою та літературною критикою. Популярність до Базена прийшла після виходу роману «Гадюка в кулаці»(«Vipere au poing», 1948) — про складні взаємини матері та дитини. У романі досить відчутний автобіографічний елемент. У 1955 р. його визнали найкращим французьким письменником останнього десятиліття. У 1957 р. він отримав Велику літературну премію Монако.
Ерве Базен помер 17 лютого 1996 року на батьківщині, в Анжері.
В есе 1966 року Plumons l'Oiseau запропонував шість нових розділових знаків (включно з використовуваним до нього іронічним знаком)[9][10]:
-
іронія -
сумнів -
впевненість -
згода -
авторитетність -
любов
.svg)
.svg){kind=small}
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
- «Гадюка в кулаці», (1948)
- «Смерть конячки», (1950)
- «Зведись і йди», (1952)
- «В ім'я сина», (1960)
- «Подружнє життя», (1967)
- «Щасливці з острова Розпуки», (1970)
- «Крик сови», (1972)
- «Анатомія одного розлучення», (1975)
- «Зелена церква», (1981)
- «Опівнічний демон», (1988)
- «Школа батьків», (1991)
- ↑ а б в г Fichier des personnes décédées mirror
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118657712 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б свідоцтво про народження
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ а б LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
- ↑ Hervé Bazin: Plumons l'oiseau. Editions Bernard Grasset, Paris 1966, u. a. S. 142.
- ↑ Mykyta Yevstifeyev та ін. (28 лютого 2012). Revised preliminary proposal to encode six punctuation characters introduced by Hervé Bazin in the UCS (PDF) (англ.). ISO/IEC JTC1/SC2/WG2. Архів оригіналу (PDF) за 7 травня 2016. Процитовано 28 липня 2012.
{{cite web}}: Явне використання «та ін.» у:|автор=(довідка)
- Базен Ерве // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 80. — ISBN 966-692-578-8.
- Твори Ерве Базена [Архівовано 5 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Ерве Базен
- Ерве Базен на Peoples.ru [Архівовано 18 квітня 2012 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |