Енрік Саньє

Енрік Саньє (Enric Sagnier)
Народження	21 березня 1858(1858-03-21)[1][2][3] Барселона, Іспанія
Смерть	1 вересня 1931(1931-09-01)[1][2][3] (73 роки) Барселона, Іспанія
Країна (підданство)	Іспанія
Навчання	Вища технічна школа архітектури Барселониd і Centre educatiu privat Maristes Valldemiad
Діяльність	архітектор
Архітектурний стиль	модерн, рококо, неоготика
Найважливіші споруди	Храм Святого С��рця (Барселона)
Членство	Reial Acadèmia Catalana de Belles Arts de Sant Jordid
Батько	Lluís Sagnier i Nadald
Брати, сестри	Joaquim Sagnier i Villavecchiad
Діти	·Josep Maria Sagnierd, Manuel Sagnier Vidal-Ribasd і Ignasi Sagnier Vidald
Енрік Саньє у Вікісховищі

Енрік Саньє (ісп. Enric Sagnier) (21 березня 1858(1858-03-21), Барселона — 1 вересня 1931(1931-09-01), Барселона) — іспанський, і каталонський архітектор, представник стилю каталонський модерн.

Енрік Саньє народився у Барселоні 21 березня 1858 р. Його батько був видатним філологом-класиком, який переклав Ксенофонта і Анакреонта. Молодий Енрік був талановитим живописцем і скрипалем. Він навчався у Барселонській вищій школі архітектури, яку закінчив у 1882 і отримав диплом архітектора. Розпочав професійну кар'єру помічником Франциско де Паули дель Віллара y Лозано. Перша робота архітектора за підтримки вчителя — відновлення каплиці Сента Джозеп в церкві Санта-Марії абатство де Монтсеррат (1884). Перша важлива особиста робота — церква Санта Енграсія де Монткада (1886) в неоготичному стилі, яка була зруйнована під час іспанської громадянської війни. Його перший житловий будинок, Casa Cuyàs, був побудований у той же самий рік. Працював над розбудовою рідного міста. Саньє втілював проєкти релігійних установ і будівель. У Барселоні архітектор збудував більше тридцяти будинків і був найбільш затребуваним каталонським міським архітектором кінця XIX століття. Він підтримав тісні зв'язки з церквою, особливо Salesians; був призначений єпархіальним архітектором Барселони. Саньє був членом суду присяжних. У Саньє було шестеро дітей, з них двоє померли у ранньому віці. Один син, Жузеп Марія, також став архітектором.

Його кар'єру можна розділити на три періоди: до 1900 його роботи були еклектичні, монументальні і грандіозні; з 1900 до 1910 він повернувся до більш м'яких декоративних форм в архітектурі, прийнявши стиль Modernista; і після 1910 він повернувся до неокласицизму, уникнувши архітектурних тенденцій моменту. Саньє працював у різних стилях: модерн, рококо, неоготика. Риси неоготики прослідковуються в будівлі Пенсійної каси. У Касі Арнус чітко заявлений стиль рококо. Спільно з архітекторами Хосепом Доменеч і Естапом спроектував Палац Юстиції 1908 рік). До кращих робіт архітектора належать церква капуцинського ордена Матері Божої помпейської, капела Всіх Святих монастиря Монтсеррат і Храм Святого Серця на Барселонському пагорбі. З 1920 року Саньє працював менше: відомий серед його останніх робіт Patronato Ribas, притулок в Vall d'Hebron (1920—1930). Це структурований комплекс будівель, влаштованих симетрично навколо осі каплиці. Художнє оформлення повертається до барочного популізму, особливо теракотовий рельєф і Всесвіт в каталонській традиції. Енрік Саньє отримав багато нагород, таких як Барселонська Золота медаль муніципальної ради. Він був члено�� Мистецької Академії, членом Ради Музеїв і членом комісії з Caixa d'Estalvis de Barcelona. У 1923 році архітектору папа римський Пій XI надав титул маркіза де Санье (Marquis de Sagnier).

• 
  Храм Святого Серця (Тібідабо)
• 
  Пенсійна каса в Барселоні
• 
  Тріумфальна арка короля Альфонсо XIII
• 
  Патронат Рібас, Барселона
• 
  Митниця, Барселона

Енрік Саньє був скрипалем і політиком.

• Каталонський модерн
• Неоготика

• Мистецтво. 10 клас. Автор: Масол Л. М. — К., 2018
• Архітектура. Краткий справочник, Минск, Харвест., 2004
• https://www.christofor.ru/spain/arte/enric_sagnier.php [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• http://ru.knowledgr.com/04716320/ЭнрикСанье