Ендонім

Ендонім (від дав.-гр. έ̓νδον — внутрішній та ὄνυμα — ім'я) — топонім або етнонім, що вживається місцевим населенням або народом стосовно до себе і своєї території^[1]. Також відомий як самоназва. Назва географічного об'єкта мовою, якою спілкуються на території, де розташований цей географічний об'єкт. Наприклад Львів (не Львов, Lviv), Київ (не Kiev), Wien (не Відень).

Ендонім є антонімом, тобто протилежним за змістом поняттям до екзонім (назва, що не вживається місцевим населенням).

Багато націй, які отримали суверенітет, виявляли бажання, щоб у світі вживали оригінальні назви географічних об'єктів, розташованих на їхній території, уникалися екзоніми з політичним підтекстом. Тому група експертів ООН з географічних назв у 1967 запропонувала принцип «один об'єкт — одна назва».

Проте практика показала, що це не завжди можливо. Зокрема у країнах, на території яких вживається дві або більше мов і в кожній географічні назви належать до культурної спадщини. У деяких випадках це неможливо з політичних мотивів.

При вимові або написання назви географічного об'єкта іншою мовою відбувається як-правило адаптація назви під цю мову. Це дозволяє від цих слів утворювати похідні прикметники та іменники (від назви країни, міста — їх жителями), відмінювати за правилами рідної мови.

Історична причина полягає в тому, що географічні об'єкти можуть мати давню історію, яка увійшла до спільного історичного спадку людства на великій території. Екзоніми виникали коли першовідкривачі давали свої назви, не знаючи про існування місцевих назв, або ж колонізатори і завойовники, які не брали їх до уваги, і вони збереглися у тих країнах, звідки з'явилися пришлі люди. Багато ��еографічних об'єктів (ріки, гори та інші) знаходяться у декількох країнах і кожна має свою назву-едонім. Тому вживання екзоніма в такому випадку є виправданим.

Рекламні агентства у туристичних проспектах вживають екзоніми для позначення географічних об'єктів своєї території.

В ООН побутує практично одностайна думка, що екзоніми не слід вживати на картах, виданих кількома мовами чи однією з поширених мов для міжнародного вживання; на дорожніх знаках, на табло в аеропортах і на вокзалах.

• Ендоетнонім
• Автоетнонім

1. Дрогушевська І. Л., Руденко І. С., Сивак Н. І. Міжнародний досвід вживання традиційних географічних назв [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.] // Вісник геодезії і картографії. — 2012, № 1. — С. 25—28.
2. Jordan, Peter, Hubert Bergmann, Caroline Burgess, and Catherine Cheetham, eds. 2010 & 2011. «Trends in Exonym Use.» Proceedings of the 10th UNGEGN Working Group on Exonyms Meeting. Tainach (28–30 April 2010). Hamburg (2011). Name & Place 1.

• Ендонім // Етнічність: енциклопедичний довідник / В. Б. Євтух; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова, Центр етноглобалістики. — К.: Фенікс, 2012. — С. 99.