Еме Леборн

Еме Леборн
фр. Aime Ambroise Simon Leborne
Ім'я при народженні	фр. Aimé Ambroise Simon Leborne
Народився	29 грудня 1797(1797-12-29)[1][2][3]  Брюссель, Бельгія
Помер	1 квітня 1866(1866-04-01) (68 років)  Париж
Країна	Франція
Діяльність	композитор, музичний педагог
Alma mater	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Відомі учні	Paul Ivryd
Знання мов	французька[1]
Заклад	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Жанр	опера

Еме Амбруаз Сімон Леборн (фр. Aime Ambroise Simon Leborne; 29 грудня 1797(17971229)^[4], Брюссель — 1 квітня 1866, Париж) — французький композитор і музичний педагог. Предок Фернана Ле Борна^[5].

Навчався в Паризькій консерваторії у Луїджі Керубіні та Віктора Дурлена. У 1820 році був удостоєний Римської премії за кантату «Софонісба». Надалі викладав в ній сам, вів заняття з контрапункту, а з 1836 року і клас композиції, що перейшов до Леборна після смерті Антоніна Рейхи; серед його учнів були, зокрема, Сезар Франк, Віктор де Жонс'єр, Марі Габріель Огюстен Савар, Жюль Лоран Дюпрато та ін. Крім того, Леборн завідував бібліотекою Паризької опери і виготовленням копій прийнятих до постановки творів.

Підготував перевидання «Курсу гармонії» Кателя (1848), внісши в нього ряд доповнень. Автор комічних опер «Два Фігаро» (фр. Les deux Figaros; 1827, у співавторстві з Мікеле Карафа), «Табір золотої парчі» (фр. Le camp du Drap d'or; 1828, лібрето Поля де Кока, у співавторстві з Дезіре Александром Баттоном і Віктором Ріфо), «П'ять років антракту» (фр. Cinq ans d'entr'acte; 1833), «Який?» (фр. Lequel?; 1838).

Кавалер Ордена Почесного Легіону (1853).

• Enciclopèdia Espasa Volum nº. 49, pàg. 892 ISBN 84 239-4549-9

Це незавершена стаття про музиканта або музикантку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.