Перейти до вмісту

Еліанор Холмс Нортон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Еленор Холмс Нортон
Eleanor Holmes Norton
Еленор Холмс Нортон
Еленор Холмс Нортон
Нині на посаді
Народилася13 червня 1937(1937-06-13)[1][2] (87 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Вашингтон, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома якполітична діячка, викладачка університету, адвокатка Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце роботиНью-Йоркський університет, Центр права Джорджтаунського університетуd, Американський союз захисту громадської свободи, Уряд Нью-Йорка[3] і Equal Employment Opportunity Commissiond[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСША Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьафроамериканці[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materAntioch Colleged, Antioch Universityd, Єльська школа права і Dunbar High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяДемократична партія США[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
РелігіяЄпископальна церква[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
norton.house.gov Редагувати інформацію у Вікіданих
 Медіафайли у Вікісховищі
Джек Кемп, Адріан Фенті та Еленор Нортон на мітингу DC Vote на Капітолійському пагорбі, 2007

Еленор (Еліанор) Холмс Нортон (Eleanor Holmes Norton; нар. 13 червня 1937) — американська політична діячка, що представляє округ Колумбія у Палаті представників США без права голосу, феміністка. Юристка у прецедентах з захисту прав жінок (перші в Штатах слухання про дискримінацію жінок, розробка визначення сексуальних домагань), перша жінка-голова Комісії з рівних можливостей зайнятості США[en] (1977), голова організації афроамериканських жінок за репродуктивну свободу. Як конгресвумен Палати представників, що не має права голосу, Нортон може працювати в комітетах, а також виступати в Палаті, однак їй не дозволяється голосувати за остаточне ухвалення будь-якого законопроєкту. Є членом Демократичної партії.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Еленор К. Холмс у 1955 році

Еленор К. Холмс народилася у Вашингтоні, округ Колумбія у сім'ї шкільної вчительки Вели (уродженої Лінч) та державного службовця Коулмена Холмса. У середній школі Данбар була обрана президентом молодшого класу; була членом Національного товариства честі[en][8]. Відвідувала Антіохійський коледж (1960 рік), Єльський університет (магістерський ступінь з американських студій у 1963 році)[9] та Єльський юридичний факультет (1964 рік)[10].

Навчаючись у коледжі та аспірантурі, брала активну участь у русі за громадянські права афроамериканців у США та була організаторкою Студентського ненасильницького координаційного комітету (Student Nonviolent Coordinating Committee, SNCC). На момент закінчення Антіохії[en] Холмс вже мала арешт за організацію та участь у сидячих протестах у Вашингтоні, штатах Меріленді та Огайо. Навчаючись на юридичному факультеті, їздила на Літо свободи[en] і працювала з представниками руху за громадянські права афроамериканців у США, такими, як Медгар Еверс.

Була одружена з Едвардом Нортоном, який помер у 2014 році[11]. Має двох дітей: сина Джона і доньку Кетрін, яка страждає синдромом Дауна[12].

Кар'єра

[ред. | ред. код]
Еленор Холмс Нортон на посаді голови ЄЕОК

Після закінчення юридичного факультету Еленор Холмс працювала юристкою у команді судді федерального окружного суду А. Леона Хіггінботема-молодшого[9].

У 1965 році стала помічницею юридичного директора Американської спілки захисту громадянських свобод і займала цю посаду до 1970 року[13].

Спеціалізувалася на справах про захист свободи слова і мала у послужному списку перемогу у справі Верховного суду від імені Партії прав національних штатів[14].

З 1970 по 1971 рік працювала ад'юнкткою доцента юридичної школи Нью-Йоркського університету[15].

Також працювала старшою науковою співробітницею Інституту міст[16].

У 1982 році Нортон стала професоркою Юридичного центру університету Джорджтауна[13]. У цей час вона була відомою активісткою боротьби з апартеїдом у США та учасницею Руху за вільну Південну Африку.

Захист прав жінок

[ред. | ред. код]

Перша зустріч із нещодавно звільненою, але фізично покаліченою Фанні Лу Хамер переконала Холмс Нортон у насильницькій та репресивній дії законодавства Джима Кроу на Півдні. Час, який Еленор Холмс віддала діяльності в SNCC[en], заклав фундамент її соціальної активності та феміністичного світогляду.

У 1970 році Нортон представляла шістдесят працівниць видання Newsweek, які подали позов до Комісії з рівних можливостей зайнятості через те, що Newsweek дозволяв бути репортерами лише чоловікам[17]. Процес виграли, і Ньюсвік дозволив жінкам бути репортерками.

Еленор Нортон зробила внесок у твір «Для Седі та Мод» (For Sadie and Maud) для антології 1970 року «Сестринство потужне: антологія творів жіночого визвольного руху» за редакцією Робін Морган[18][19].

Нортон входила до складу заснованої у 1970 році засновницької дорадчої комісії Репортера з прав жінок[en], першого юридичного періодичного видання в США, яке зосереджувалось виключно на правах жінок.

На початку 1970-х Нортон підписала «Маніфест Чорної жінки» (Black Woman's Manifesto), класичний документ афроамериканського феміністичного руху[20].

У 1970 році мер Джон Ліндсей призначив Нортон головою комісії з прав людини в Нью-Йорку, і вона провела перші в країні слухання щодо дискримінації жінок[21]. Видатні феміністки з усієї країни приїхали до Нью-Йорка для дачі показань. Нортон використовувала цю платформу, як засіб підвищення обізнаності громадськості про застосування Закону про громадянські пр��ва 1964 року до жінок та дискримінації за ознакою статі.

Призначена президентом Джиммі Картером першою жінкою-головою Комісії з рівних можливостей зайнятості США[en] у 1977 році[13]. Нортон оприлюднила перший набір нормативних актів Комісії, де описано, що означає сексуальне домагання, та заявлено, що сексуальні домагання справді є формою сексуальної дискримінації, яка порушує федеральні закони про громадянські права[22][23].

У 1990 році Нортон разом з 15 іншими афроамериканками та одним чоловіком створила організацію афроамериканських жінок за репродуктивну свободу[24].

Зробила внесок у статтю «Записки феміністської бігунки на довгі дистанції» (Notes of a Feminist Long Distance Runner) до антології «Сестринство назавжди: жіноча антологія нового тисячоліття[en]» 2003 року за редакцією Робін Морган[25].

У 2011 році отримала нагороду «Праматір» (Foremother Award) від Національного дослідницького центру для жінок та сімей[26].

Делегатка Конгресу

[ред. | ред. код]
Виступ Нортон на мітингу 1998 року проти імпічменту Білла Клінтона

У 1990 році Нортон була обрана делегаткою від демократів до Палати представників і отримала звання конгресвумен[27]. Вона отримала на праймеріз перемогу над членом муніципальної ради (city council) Бетті Ен Кейн[en], незважаючи на те, що Нортон та її чоловік, обоє адвокати, не подавали декларації з податку на прибуток округу Колумбія між 1982 та 1989 рр[28]. Нортони заплатили понад 80 000 доларів США як зворотню сплату податків та штрафів[29][30]. Її компанією керувала Донна Брезил[en]. Делегатська посада у Палаті представників була відкритою, оскільки Вальтер Фантрой, що займав її, балотувався в мери, а не намагався переобратись у Конгрес[31]. Нортон набрала 39 % голосів на праймеріз у Демократичній партії[32] та 59 % на загальних виборах[33]. Нортон заступила на посаду 3 січня 1991 року і з того часу переобирається кожні два роки.

Нортон є членом Прогресивного кокусу Конгресу[34] та Афроамериканського кокусу Конгресу[35].

У масовій культурі

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Премія «Foremother» від Національного центру досліджень здоров'я, 2011 р.[40]
  • Онорі, Національний альянс жіночої історії, 2020 р.[41]

Див. також

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ FemBio database
  3. ↑ а б https://www.eeoc.gov/history/eleanor-holmes-norton
  4. ↑ Smith J. C. Notable Black American Women
  5. ↑ BlackPast.org — 2004.
  6. ↑ https://www.workwithdata.com/person/eleanor-holmes-norton-1937
  7. ↑ https://github.com/unitedstates/congress-legislators
  8. ↑ Liber Anni 1955 (Dunbar High School, Washington, D.C.). Ancestry.com. Generations Network. 1955. Процитовано 9 травня 2020.
  9. ↑ а б Staff (June–July 1997). Legends in the Law. A Conversation with Eleanor Holmes Norton. The District of Columbia Bar. Архів оригіналу за 1 квітня 2013. Процитовано 16 березня 2012.
  10. ↑ Congresswoman Eleanor Holmes Norton. Congresswoman Eleanor Holmes Norton. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 27 вересня 2018.
  11. ↑ Adam Bernstein (28 серпня 2014). Edward Norton, lawyer whose tax flouting nearly cost wife a career in Congress, dies. Washington Post. Washington, DC. Процитовано 28 серпня 2014.
  12. ↑ Sue Anne Pressley (22 травня 2005). For politician, daughter is bliss. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 22 травня 2015.
  13. ↑ а б в Donna Hightower-Langston (2002). A to Z of American Women Leaders and Activists. Infobase Publishing. с. 165—166. ISBN 978-1-4381-0792-9. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 16 березня 2012.
  14. ↑ Court Revokes Ban On Extremists' Rally. Associated Press. 20 листопада 1968.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  15. ↑ Rebecca Mae Salokar; Mary L. Volcansek (1996). Women in Law: A Bio-Bibliographical Sourcebook. Greenwood Publishing Group. с. 205. ISBN 978-0-313-29410-5. Архів оригіналу за 2 травня 2016. Процитовано 16 березня 2012.
  16. ↑ Staff (1988). Urban Institute Annual Report 1988 (PDF). Urban Institute. Архів оригіналу (PDF) за 14 червня 2013. Процитовано 16 березня 2012.
  17. ↑ Newsweek Agrees to End Sex Discrimination Policy. Associated Press. 28 серпня 1970. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 30 вересня 2020.
  18. ↑ Sisterhood is powerful: an anthology of writings from the women's liberation movement (Book, 1970). [WorldCat.org]. OCLC 96157.
  19. ↑ Rosalyn Baxandall; Linda Gordon (17 травня 2001). Dear Sisters: Dispatches From The Women's Liberation Movement. Basic Books. с. 213, 214–. ISBN 978-0-7867-3133-6. Архів оригіналу за 28 травня 2016. Процитовано 30 вересня 2020.
  20. ↑ Black Women's Manifesto. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 27 вересня 2018.
  21. ↑ Rebecca Mae Salokar; Mary L. Volcansek (1996). Women in Law: A Bio-Bibliographical Sourcebook. Greenwood Publishing Group. с. 203—204. ISBN 978-0-313-29410-5. Архів оригіналу за 2 травня 2016. Процитовано 16 березня 2012.
  22. ↑ Sexual Harassment - Further Readings. law.jrank.org. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 27 вересня 2018.
  23. ↑ Pear, Robert (12 квітня 1980). New Rules Ban Sexual Harassment at Work. New York Times News Service.
  24. ↑ Kathryn Cullen-DuPont (1 серпня 2000). Encyclopedia of women's history in America. Infobase Publishing. с. 6. ISBN 978-0-8160-4100-8. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 4 лютого 2012.
  25. ↑ Library Resource Finder: Table of Contents for: Sisterhood is forever : the women's anth. Vufind.carli.illinois.edu. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 15 жовтня 2015.
  26. ↑ Staff (2011). 2011 Foremothers & Health Policy Hero Awards. Foremothers Lifetime Achievement Awards. National Research Center for Women and Families. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 16 березня 2012.
  27. ↑ Congresswoman Eleanor Holmes Norton. Congresswoman Eleanor Holmes Norton. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 27 вересня 2018.
  28. ↑ Hopeful Won't Quit Despite Tax Woes. 10 вересня 1990. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 30 вересня 2020.
  29. ↑ Abramowitz, Michael (12 вересня 1990). D.C. Delegate; Norton Overcomes Last-Minute Crisis to Win. The Washington Post. с. A21. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 28 липня 2008.
  30. ↑ Melton, R.H.; Abramowitz, Michael (25 вересня 1990). Second D.C. Candidate Didn't Pay Taxes; Shadow Seat Hopeful Says Failure to File Is a Protest for Statehood. The Washington Post. с. A01. Архів оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 28 липня 2008.
  31. ↑ District of Columbia Board of Elections and Ethics. Historical Elected Officials: Delegate to the US House of Representatives. Архів оригіналу за 16 липня 2008. Процитовано 20 липня 2008.
  32. ↑ Ayres Jr, B. Drummond (12 вересня 1990). Woman Nominated for Capital Mayor. The New York Times. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 30 вересня 2020.
  33. ↑ Keil, Richard (5 листопада 1990). Barry Loses Bid for City Council. Associated Press. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 30 вересня 2020.
  34. ↑ Caucus Members. Congressional Progressive Caucus. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 30 січня 2018.
  35. ↑ Membership. Congressional Black Caucus. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 7 березня 2018.
  36. ↑ Bailey, Alyssa (20 жовтня 2016). The Stars of 'Good Girls Revolt' on What 1960s Revolutionaries Can Teach Us. ELLE (амер.). Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  37. ↑ Confirmation (TV Movie 2016) - IMDb, архів оригіналу за 9 вересня 2019, процитовано 31 березня 2020
  38. ↑ The Women. Архів оригіналу за 19 лютого 2019. Процитовано 28 квітня 2017.
  39. ↑ The Film — She's Beautiful When She's Angry. Shesbeautifulwhenshesangry.com. Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 28 квітня 2017.
  40. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 30 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  41. ↑ 2020 Honorees. National Women's History Alliance. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 8 січня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еліанор_Холмс_Нортон&oldid=42310951