Ейхе Роберт Індрикович

Ейхе Роберт Індрикович
Народився	12 серпня 1890(1890-08-12)[2] або 31 липня (12 серпня) 1890[3] Добеле, Добленський повітd, Курляндська губернія, Російська імперія[2]
Помер	2 лютого 1940(1940-02-02)[1] (49 років) Москва, СРСР[2]
Поховання	Розстрільний полігон «Комунарка»
Країна	СРСР
Діяльність	революціонер, політик
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС і Центральний виконавчий комітет СРСР
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Роберт Індрикович Ейхе (латис. Roberts Eihe; 12 серпня 1890(18900812), садиба Авотин Добленського повіту Курляндської губернії, тепер Латвія — розстріляний 2 лютого 1940, Москва) — радянський державний і партійний діяч, революціонер, нарком землеробства СРСР. Входив до складу особливої трійки НКВС СРСР. Член ЦВК СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1938). Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1925—1930 роках. Член ЦК ВКП(б) у 1930—1938 роках. Кандидат у члени Політичного бюро ЦК ВКП(б) з 1 лютого 1935 по 29 квітня 1938 року.

Народився 31 липня (12 серпня) 1890 року в родині наймита. У 1904 році закінчив Добленське (Добельське) двокласне початкове училище. У 1905—1906 роках — учень коваля в кузні на фермі в містечку Бістенгоф Мітавського повіту.

У 1905 році вступив у Соціал-демократію Латиського краю (СДЛК). Член РСДРП(б) з грудня 1905 року.

У 1906 році переїхав до Мітави, де з 1906 по 1907 рік був учнем, підмайстром у слюсарно-ковальській майстерні Вейнберга. У 1907—1908 роках працював слюсарем на заводі Крамера в Мітаві.

У серпні 1907 року був заарештований, провів у в'язниці два місяці, був звільнений за відсутністю доказів. У тому ж році обраний до районного комітет Мітавському організації СДЛК, а в 1908 році обраний членом Мітавського комітету Соціал-демократії Латиського краю (СДЛК). У лютому 1908 року разом із 18 товаришами був заарештований на нелегальних зборах, після шестимісячного ув'язнення звільнений під нагляд поліції.

У кінці 1908 року емігрував до Великої Британії. З 1908 по 1911 рік був кочегаром на пароплаві в далеких плаваннях, працював у Шотландії на вугільній шахті, на цинкоплавильном заводі в Уест-Хартлпулі.

У 1911 році, дізнавшись, що в разі повернення в Росію йому більше не загрожує великий тюремний термін, повернувся в Ригу. У 1911—1912 роках — котельник Ризького машинобудівного заводу «Фельзер і Ко». У 1912—1913 роках — слюсар Ризького вагонобудівного заводу «Фенікс».

Обраний членом IV районного комітету СДЛК у Ризі. Був членом профспілки «Молот», товариства «Освіта» й кооперативного товариства «Продукт». З 1914 року — член ЦК СДЛК.

З січня 1914-го по квітень 1915 року перебував у в'язницях Риги, Пскова, Петрограда та Красноярська. У 1915 році був засланий у Черев'янську волость Канського повіту Єнісейської губернії. Звідти на початку 1916 року переїхав до Яланського, потім утік до Іркутська, під чужим прізвищем жив в Ачинському повіті та працював на олійницькому заводі в селі Крутоярка. Після Лютневої революції 1917 року працював у кооперативі «Самодеятельность» у місті Красноярську.

У травні 1917 року переїхав до Риги. З травня по серпень 1917 року був членом президії виконкому Ризької міської ради та членом Ризької міської управи.

Під час німецької окупації Риги вів підпільну роботу. У січні 1918 року був заарештований німцями, перебував у військовій тюрмі та концтаборі в місті Фрідріхгоф, але вже в липні 1918 року втік до Російської РФСР.

У серпні — грудні 1918 року — заступник уповноваженого Народного комісаріату продовольства РРФСР у місті Єфремов Тульської губернії.

4 грудня 1918 — 13 січня 1920 (фактично серпень 1919) року — комісар продовольства Радянської Латвії.

У вересні — грудні 1919 року — заступник Челябінського губернського продовольчого комісара. З грудня 1919 року — заступник голови виконавчого комітету Челябінської губернської ради.

У лютому — вересні 1920 року — голова Челябінського губернського комітету РКП(б). У вересні — грудні 1920 року — відповідальний секретар Челябінського губернського комітету РКП(б). У 1921 році призначений заступником народного комісара продовольства Киргизької (Казахської) АРСР.

Потім до червня 1921 року працював у ЦК Компартії Латвії, був делегатом III конгресу Комінтерну.

У 1921 — квітні 1922 року — заступник уповноваженого, уповноважений Народного комісаріату продовольства РРФСР по Південному-Сходу в місті Ростові-на-Дону.

У травні 1922—1923 роках — комісар по продовольству Сибірського продовольчого комітету.

У 1923—1924 роках — заступник народного комісаріату продовольства РРФСР.

У 1924 — грудні 1925 року — заступник голови Сибірського революційного комітету.

10 грудня 1925 — травень 1929 року — голова виконавчого комітету Сибірської крайової ради в місті Новосибірську.

У травні 1929 — серпні 1930 року — 1-й секретар Сибірського крайового комітету ВКП(б) у місті Новосибірську. Організатор колективізації та розкуркулення. Був членом комісії «для вироблення заходів щодо куркульства», сформованої Політбюро 15 січня 1930 року на чолі з Молотовим.

У серпні 1930 — 17 жовтня 1937 року — 1-й секретар Західно-Сибірського крайового комітету ВКП(б) у місті Новосибірську. З 28 червня 1937 року входив до складу особливої трійки НКВС СРСР по Західно-Сибірському краю.

17 жовтня — 10 листопада 1937 року — 1-й секретар Новосибірського обласного комітету ВКП(б).

29 жовтня 1937 — 29 квітня 1938 року — народний комісар землеробства СРСР.

29 квітня 1938 року заарештований і звинувачений у створенні «латиської фашистської організації». 2 лютого 1940 року засуджений до смертної кари. Розстріляний того ж дня (за іншими даними — 4 лютого). Похований на розстрільному полігоні «Комунарка» біля Москви.

Реабілітований Воєнною колегією Верховного суду СРСР 14 березня 1956 року й відновлений у партії 22 березня 1956 року КПК при ЦК КПРС.

Дружина: Ейхе-Євгенія Євсіївна

Народилася 1898 року в Архангельську; росіянка; член ВКП(б); освіта вища; на момент арешту працювала та навчалася на 2-му курсі Московського медичного інституту. Проживала: м. Москва, вул. О.Серафимовича, буд. 2 (Будинок уряду), кв. 235. Заарештовано 29 квітня 1938 року. Внесено до списку «Москва-центр» від 20.8.1938 за 1-ю категорією («Дружини ворогів народу, що підлягають суду ВКВС СРСР») — «за» Сталін і Молотов. Засуджено до ВМН ВКВС СРСР 26 серпня 1938 року за звинуваченням у «шпигунстві». Розстріляна того ж дня разом із дружинами низки відомих чекістів, партійців та військових. Місце поховання – спецоб'єкт НКВС «Комунарка». Реабілітовано 21 квітня 1966 року ВКВС СРСР.

Правнук: Олег Орлов-Ейхе (eng. Oleg Orloff-Eiche). Народився 5 лютого 1980 року в м. Кемь, Карельська АРСР. Виступає за припинення війни. Лідер національно-визвольного руху «Вільна Карелія».

• Орден Леніна (15.03.1935)

• Эйхе Роберт Индрикович (Eihe Roberts) // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 [Архівовано 8 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• Филиппов С. Руководители центральных органов ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — Москва, РОССПЭН, 2018. (рос.)
• Автобиография Эйхе, написанная им при вступлении в общество старых большевиков. // Гвардейцы Октября. Роль коренных народов стран Балтии в установлении и укреплении большевистского строя. — М: Индрик, 2009.

1. ↑ ^{а б} Эйхе Роберт Индрикович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. ↑ ^{а б в} Deutsche Nationalbibliothek Record #1054052549 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
3. ↑ Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. — ISBN 5-8402-0230-4
   d:Track:Q4253570d:Track:Q883d:Track:Q113559915