Перейти до вмісту

Едіт Бауман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Едіт Бауман
нім. Edith Baumann Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнінім. Edith Selma Wanda Baumann[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася1 серпня 1909(1909-08-01)[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Берлін, Німецька імперія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла7 квітня 1973(1973-04-07)[2][3] (63 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Східний Берлін Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняМеморіал соціалістівd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна НДР
 Німецький Райх Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітична діячка, боєць опору, stenotypist Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоCentral Committee of the Socialist Unity Party of Germanyd, Central Union of Employeesd і Socialist Worker Youthd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Народної палати НДРd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяСоціалістична єдина партія Німеччини, Socialist Workers' Party of Germanyd і Соціал-демократична партія Німеччини Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зЕріх Гонеккер Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиErika Wildaud Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Banner of Labor Clara Zetkin Medal

Е́діт Ба́уман (нім. Edith Baumann; 1 серпня 1909(1909-08-01) Редагувати інформацію у Вікіданих, Берлін Редагувати інформацію у Вікіданих — 7 квітня 1973(1973-04-07) Редагувати інформацію у Вікіданих, Східний Берлін Редагувати інформацію у Вікіданих) — політична діячка Німецької Демократичної Республіки. Бауман була співзасновницею і посадовою особою Союзу вільної німецької молоді[de] (СВНМ), який після 1946 року став молодіжним крилом керівної Соціалістичної єдиної партії Німеччини. Бауман входила до Центрального комітету партії.

З кінця 1940-х до початку або, за деякими даними, середини 1950-х, Едіт була одружена з Еріхом Гонекером, тодішнім головою СВНМ.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Едіт Бауман народилася в Пренцлавер-Берзі (район Берліну), в робітничій сім'ї. Між 1925 і 1929 роками працювала друкаркою. Приєдналася до Соціалістичного робітничого молодіжному руху (нім. Sozialistische Arbeiter-Jugend) в 1925 році, залишаючись її членом до 1931 року.[4]

Вступила до Соціалістичної партії робітників Німеччини 1931 року, коли вона відокремилася від основної Соціал-демократичної партії. Також Бауман була однією з провідних учасниць Соціалістичної молодіжної ліги Німеччини, молодіжного крила САПД.[4]

У жовтні 1949 радянську зону окупації Німеччини було перетворена на НДР, окрему німецьку державу з її політичними і соціальними інститутами, свідомо змодельованими за тими, що були в СРСР. У 1949–1953 роках Бауман входила до секретаріату Центрального комітету, а також з 1953 по 1955 рік обіймала посаду партійного секретаря регіональної партійної керівної групи в самому Берліні. З 1955 до 1961 року Бауман очолювала робочі групи і жіночу секцію Центрального комітету.[4][5]

У 1958–1963 роках була кандидаткою до Політбюро ЦК. З 1961 до 1963 року Бауман працювала секретаркою ЦК, відповідала за торгівлю і постачання, легку промисловість і харчові продукти. 1973 року переїхала до Берліну, де працювала міською радницею і секретаркою міської виконавчої групи (нім. Magistrat von Berlin). 1947 року стала співзасновницею «Демократичної жіночої ліги» (нім. Demokratischer Frauenbund Deutschlands) і була її учасницею до 1964 року.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.ancestry.de/discoveryui-content/view/190430736:2958?tid=&pid=&queryid=a6600cfa-eadb-44f7-9e3f-525dbfd9fb64&_phsrc=QFX3&_phstart=successSource
  2. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #1038235553 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. а б в Munzinger Personen
  4. а б в г Baumann, Edith (verh. Honecker-Baumann) | Bundesstiftung zur Aufarbeitung der SED-Diktatur. www.bundesstiftung-aufarbeitung.de. Процитовано 18 січня 2021.
  5. Commire, Anne; Klezmer, Deborah (1999). Women in World History: A Biographical Encyclopedia (англійською) . Yorkin Publications. ISBN 978-0-7876-4061-3. Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 19 січня 2021.