Дубовиця (Калуський район)

село Дубовиця
Придорожній покажчик
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Калуський район
Тер. громада	Войнилівська громада
Код КАТОТТГ	UA26060110050040835
Основні дані
Засноване	1483
Населення	451
Площа	8,27 км²
Густота населення	54,53 осіб/км²
Поштовий індекс	77312
Телефонний код	+380 03472
Географічні дані
Географічні координати	49°9′33″ пн. ш. 24°28′28″ сх. д. / 49.15917° пн. ш. 24.47444° сх. д. / 49.15917; 24.47444
Водойми	Болохівка
Місцева влада
Адреса ради	77312, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, смт. Войнилів, вул. Шевченка, 114
Карта
Дубовиця
Дубовиця
Мапа
Дубовиця у Вікісховищі

Дубо́виця — село в Войнилівській громаді Калуського району Івано-Франківської області України.

У 1880 році село належало до Калуського повіту Королівства Галичини і Володимирії, у селі були панський двір, гуральня, 68 будинків, проживало 383 греко-католики, 50 римо-католиків і 22 юдеї^[1]. Місцева греко-католицька парафія включала також села Середнє (412 греко-католиків) і Довжка (217 греко-католиків), належала до Журавенського деканату Львівської архієпархії УГКЦ.

На теренах села в 1890 р. виявлено скарб римських монет перших століть нашої ери^[2].

У міжвоєнний період українці згуртувались проти колоніальної політики польського уряду і збудували кооперативу і читальню «Просвіти».

У 1939 році в селі проживало 910 мешканців (700 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів, 100 польських колоністів міжвоєнного періоду і 10 євреїв)^[3]. Село входило до ґміни Войнилів Калуського повіту Станиславівського воєводства.

Після радянської анексії Галичини село було включене до Войнилівського району. 10 лютого 1940 р. з села було депортовано на Крайню Північ СРСР кращих господарів-українців і поляків-осадників^[4]. Під час Другої світової війни і довгі роки після неї жителі села брали участь у збройному опорі та підпільному русі проти німецьких і радянських окупантів. У післявоєнний період радянська влада зруйнувала будівлі кооперативу, читальні, фільварку Менжинських.

19 травня 1959 р. Войнилівський райвиконком ліквідував Дубовицьку сільраду з приєднанням до Середнянської сільради.[1]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5]:

• Церква Архистратига Михаїла (храмове свято 21 листопада) 1910, пам'ятка архітектури місцевого значення № 763^[6]. Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у дубовицькій церкві 3 давні дзвони діаметром 43, 36, 34, вагою 32, 19, 13 кг. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.^[7]
• Народний дім
• Школа І ст^[8]. на 40 місць^[9]
• ФАП
• 155 дворів, 485 мешканців.

У селі є вулиці^[10]:

• Куйбіда Степан Олексійович — український громадський діяч, довголітній політв'язень, член ОУН, вояк УПА.
• Василів Степан Онуфрійович — місцевий маляр і скульптор.^[11]

• 
  Школа
• 
  Церква святого Архистратига Михаїла
• 
  Могила героям
• 
  Стадіон
• 
  Потічок

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (листопад 2014)

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.