Девід Батлер

Девід Батлер
Народився	17 грудня 1894(1894-12-17) Сан-Франциско, Каліфорнія, США[1]
Помер	14 червня 1979(1979-06-14) (84 роки) Аркадія, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
Поховання	Форест-Лаун
Країна	США
Діяльність	кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, актор, кіноактор, телережисер, режисер
Галузь	фільм[2], кінорежисураd[2], телережисураd[2], кіновиробництво[2] і акторське мистецтво[2]
Знання мов	англійська[3][2][4]
Роки активності	1910 — 1967
Нагороди	зірка на голлівудській Алеї слави (8 лютого 1960)
IMDb	ID 0124877
Медіафайли у Вікісховищі

Девід Батлер (англ. David Butler; 17 грудня 1894 — 14 червня 1979) — американський актор, режисер, продюсер, сценарист кіно і телебачення.

Батлер народився в Сан-Франциско. Його мати була актрисою, а батько був менеджером театру. Його першими ролями були епізодичні ролі в театральних постановках. Пізніше він з'явився у двох фільмах Девіда Гріффіта, «Дівчина, яка залишилась удома» і «Найбільша річ у житті». Він також з'явився у фільмі «Сьоме небо», що отримав у 1927 році Премію «Оскар».

У тому ж році Батлер зробив свій режисерський дебют з комедій для кінокомпанії Фокс «High School Hero». Під час дев'ятирічного перебування Батлера в Фокс він поставив понад тридцять фільмів, у тому числі чотири з Ширлі Темпл. Останнім фільмом Батлера для Фокс була мелодрама «Кентуккі», у якій знявся Волтер Бреннан, який отримав за фільм премію «Оскар» за найкращу роль актора другого плану.

Батлер працював з Бінгом Кросбі в «Дорозі на Марокко» і «If I Had My Way». Він поставив багато фільмів з Доріс Дей у головній ролі, серед них «Це велике почуття», «Чай для двох», «У світлі сріблястого місяця», «Колискова Бродвею», «Квітень у Парижі», і «Джейн-катастрофа».

Наприкінці 50-х років і 1960-х роках Девід Батлер знімав окремі епізоди телесеріалів.

• 1924 — Аризона Експрес
• 1925 — Народ проти Ненсі Престон
• 1925 — Чоловік у коробці / The Man on the Box
• 1929 — Тільки уявіть (режисер)
• 1942 — Дорога на Марокко (режисер)

• https://www.virtual-history.com/movie/person/2531/david-butler [Архівовано 6 квітня 2020 у Wayback Machine.]