Гірш Олександр Карлович

Гірш Олександр Карлович
Народження	1829(1829)
Смерть	невідомо
Підданство	Російська імперія
Навчання	Санкт-Петербурзьке будівельне училище
Праця в містах	Катеринослав, Харків
Архітектурний стиль	неоренесанс, неоросійський стильовий напрямок, неороманіка і неоготика.

Олександр Карлович Гірш (рос. Александр Карлович Гирш; нар. 1829 — пом. рік смерті невідомий) — російський архітектор.

Народився у 1829 році. Протягом 1843—1853 років навчався в Санкт-Петербурзькому будівельному училищі. По закінченню навчання отримав звання архітекторського помічника з правом на чин XII класу і до 1861 року займав посаду архітекторського помічника Катеринославської губернської будівельної та дорожньої комісії.

З 1861 року працював у Харкові спочатку інженером при палаті державного майна, а з 1867 по 1869 рік — міським архітектором. Займався ремонтом і перебудовами громадських споруд, брукуванням вулиць, спорудженням мостів, влаштуванням скверів.

Протягом 1869—1879 років у відставці займався приватною практикою. 1879 року переїхав до Семипалатинська, де до 1886 року займав посаду обласного архітектора Семипалатинської області. З 1886 року служив у Смоленську, займав посади губернського архітектора і губернського землеміра в Смоленській губернії^[1].

У будівлях користувався формами неоренесансу, неоросійського стильового напрямку, неороманіки і неоготики.

Протягом 1853—1861 років за його проєктами у Верхньодніпровському повіті збудовані

• Панський будинок Шишкіна;
• Панський будинок Павлова;
• Панський будинок Шелимова;
• Панський будинок Попова;
• Панський будинок Даниленка.

У Харкові спроєктував

• Муровану церкву на 500 осіб;
• Замок в неоготичному стилі на околиці Основі;
• Шість приватних будинків і особняків, серед яких споруди у Саммерівському провулку (нині провулок Людмили Гурченко) № 1 і 3.

Протягом 1880—1886 років за його проєктами збудовані

• в Семипалатинську:
  • кам'яна церква на 300 осіб;
  • дерев'яна мечеть на 700 осіб;
  • кам'яні лавки на Гасфордській площі;
  • 6 кам'яних двоповерхових будинків;
  • шосе на селище Святий Ключ;
• кам'яна будівля 3-х классного міського училища в м Усть-Каменогорську;
• дерев'яна мечеть на 500 осіб в Павлодарі.

Протягом 1886—1892 років за його проєктами збудовані

• в Смоленську:
  • два кам'яних флігеля при в'язниці;
  • будинок працьовитості на 60 осіб;
  • кам'яний прибутковий будинок міщанського товариства;
• кам'яна будівля лікарні на 100 місць в місті Білому;
• кам'яна церква на 800 чоловік в селі Усвят Дорогобузького повіту;
• церква в селі Дентялове Більського повіту;
• церква в селі Кам'янці Єльнінського повіту^[1].

• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 159 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник.