Густав Вайганд

Густав Вайганд
нім. Gustav Weigand
Народився	1 лютого 1860(1860-02-01)[1][3]  Дуйсбурґ, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Прусське королівство[2]
Помер	8 липня 1930(1930-07-08)[1][2][3] (70 років)  Бельгерсгайн, Лейпциг, Саксонія[2]
Країна	Німеччина[4]
Діяльність	мовознавець, викладач університету
Галузь	етнографія[5], румунська[5], арумунська мова[5], діалектологія[5] і мовознавство[4]
Alma mater	Лейпцизький університет
Науковий ступінь	докторський ступінь[6]
Відомі учні	Stoyan Romanskid
Знання мов	німецька[1][5][7] і болгарська[7]
Заклад	Лейпцизький університет[4][8]
Членство	Болгарська академія наук, Румунська академія і Macedonian Scientific Instituted
Медіафайли у Вікісховищі

Вайганд Густав (нім. Gustav Weigand, 1 лютого 1860, м. Дуйсбурґ — 8 липня 1930, Бельгернгайн, поблизу Лейпцига) — німецький романіст і балканіст. Професор Лейпцизького університету.

1893 заснував Інститут румунської мови та його науковий орган «Jahresbericht des Institut fur rumänische Sprache zu Leipzig» («Річний звіт Інституту румунської мови в Лейпцигу»), був редактором (до 1894) цього видання.

У 1925—1930 редагував науковий журнал «Balkan-Archiv» («Балканський архів»).

Вивчав українські говори Буковини і Бессарабії (праця «Діалекти Буковини й Бессарабії»), досліджував лексику та етнографію румунських вівчарів. Його праця «До термінології молочного господарства» (1910) має важливе значення для дослідження лексики українських говорів району Карпат.

• Й. О. Дзендзелівський. Вайганд Густав // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.