Гундарева Наталія Георгіївна

Наталя Гундарева
рос. Наталья Гундарева
Ім'я при народженні	Наталя Георгіївна Гундарева
Народилася	28 серпня 1948(1948-08-28) Москва, СРСР
Померла	15 травня 2005(2005-05-15) (56 років) Москва, Росія інсульт
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянс��во	СРСР  Росія
Діяльність	акторка, політична діячка, депутатка Державної думи Російської Федерації
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1971)
Заклад	Московський академічний театр імені Володимира Маяковського
Роки діяльності	1966—2003
У шлюбі з	Хейфец Леонід Юхимовичd, Корешков Віктор Вікторовичd і Михайло Філіппов
Членство	Державна дума Федеральних зборів РФ I скликанняd
IMDb	nm0348039
Нагороди та премії
Наталя Гундарева у Вікісховищі

Ната́ля Гео́ргіївна Гу́ндарева (рос. Наталья Георгиевна Гундарева; 28 серпня 1948, Москва, РРФСР — 15 травня 2005, Москва, Росія) — радянська і російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1980). Народна артистка РРФСР (1986). Провідна акторка Московського академічного театру імені В. Маяковського (1972—2001). Депутатка Державної думи Російської Федерації I скликання (1994—1996). Кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (1998).

Лауреатка премії Ленінського комсомолу (1978), Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1980), Державної премії СРСР (1984), премії Мерії Москви (1994), Премії Президента Російської Федерації (2003).

Найбільш відомі ролі зіграла в таких фільмах, як «Труффальдіно з Бергамо», «Осінній марафон», «Самотнім надається гуртожиток», «Вас чекає громадянка Ніканорова», «Господиня дитячого будинку», «Солодка жінка», «Одного разу через двадцять років» та інші.

Народилася у Москві 28 серпня 1948 року в сім'ї інженерів-будівельників. Батько — Георгій Макарович, працював інженером на заводі малолітражних автомобілів. Мати — Олена Михайлівна, працювала інженером-проєктувальником — керівницею групи — у проєктно-конструкторському бюро ЦНДІ будівництва торгових та промислових будівель. Батьки рано розлучилися, і Наталю виховувала мати. Батьки з дитинства вчили доньку любити театр, кіно, мистецтво взагалі. Якось Наталя потрапила на спектакль МХАТу «Синій птах», який настільки вразив дівчину, що вона опісля скаже: «Я не знала — йти мені підлогою в театрі чи летіти». Але, попри любов до театру, акторкою вона ставати не збиралася.

У 1967 вступила на підготовчі курси Московського інженеро-будівельного інституту, вже почала успішно складати іспити, але несподівано для всіх забрала документи й пішла в театральний. Добре, що мати тоді поїхала у відпустку. Наталя подала документи до Щукінського училища і незабаром була зарахована на курс, яким мав керувати Катін-Ярцев.

В 1971 році закінчила курс Юрія Васильовича Катіна-Ярцева в Щукінському училищі (училася разом з Костянтином Райкіним, Юрієм Богатирьовим, Наталією Варлей).

З 1971 року працювала в Театрі імені В. Маяковського. Першою значною роллю Наталії Гундаревої стала роль Ліпочки (спектакль «Банкрут» за п'єсою О. М. Островського «Свої люди — розрахуємось», 1974).

У кіно акторка почала зніматися ще з 1966 року. Але дійсним дебютом акторки варто вважати 1972 рік, коли вона зіграла головну роль у мелодрамі Віталія Мельникова «Здрастуй і прощай» (1972). У кіно, серіалах і телеспектаклях зіграла близько 80 різнопланових ролей (переважно — головних). Одна з найпопулярніших акторок радянського кінематографу 1970—1990 років.

Знялася в картинах Одеської кіностудії: «Подвиг Одеси» (1985, тітка Груня; реж. В. Стрєлков), «Обранець долі» (1987, шинкарка, реж. В. Шиловський).

У липні 2001 перенесла інсульт.

У 2002 у рамках акції «В ім'я здоров'я» вона допомагала багатьом акторам пройти курс лікування.

Похована на Троєкурівському цвинтарі у Москві.

Особисте життя:

• Перший чоловік: Леонід Хейфец, театральний режисер і педагог. Народний артист РФ (1993).
• Другий чоловік: актор театру і кіно Віктор Корешков (1952—2011).
• Останній чоловік: актор театру і кіно Михайло Філіппов (нар.. 1947).

Озвучування:

• «Вони воювали за Батьківщину» (1975, Глаща — роль Лідія Федосеєвої-Шукшинаої)
• «Двадцять днів без війни» (1976, Ксенія Сергіївна, колишня дружина Лопатіна — роль Л. Овчинникової)
• «Чи то птах, чи то звір» (1984, мультфільм, читає текст)
• «Казка про нерозумного чоловіка» (1986, мультфільм)
• «Блазень Балакірєв» (1993, мультфільм, Катерина I)

• Найкраща акторка року за результатами опитувань журналу «Радянський екран» (1977, 1981, 1985)
• Премія Ленінського комсомолу (1978) — за створення образів сучасників і високу виконавську майстерність.
• Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих (1980) — за виконання ролі Ніни Бузикіної (фільм «Осінній марафон»).
• Приз IX Міжнародного кінофестивалю в Болгарії (1981).
• Державна премія СРСР (1984) — за виконання ролей Садофьев в спектаклі «Чутка» А. Д. Салинського і Катерини Львівни Ізмайлової в спектаклі «Леді Макбет Мценського повіту» М. С. Лєскова.
• Премія Спілки кінематографістів Росії «Ніка» у номінації «Акторка року» (1990).
• Приз «Діамантовий вінець» Всеросійського фестивалю «Сузір'я» (1990).
• Приз на Міжнародному кінофестивалі в Монреалі у номінації «Найкраща жіноча роль» (1990).
• Премія Мерії Москви в області літератури і мистецтва (1994) — за участь у виставі «Жертва століття».
• Премія «Кришталева Турандот» (1996).
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (3 лютого 1998) — за великі заслуги в розвитку театрального мистецтва
• Незалежна премія «Кумир» (1999).
• Премія МКФ «Схід-Захід» в Баку — за найкращий жіночий образ (2000).
• Міжнародна театральна премія імені К. С. Станіславського (2001).
• Премія Президента Російської Федерації в області літератури і мистецтва 2002 року.
• Премія Російської академії кіно «Золотий орел» у номінації «Найкраща акторка року» за фільм «Ростов-тато» (2003).

• Наталя Гундарєва: інтерв'ю й статті, фільмографія і фотографії
• Фільмографія на Кіно-театр.ру [Архівовано 11 червня 2020 у Wayback Machine.]