Перейти до вмісту

Гумовий штамп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гумовий штамп (англ. rubber stamp) — політична метафора, що походить з англійської мови та означає особу чи установу, які мають значну владу де-юре, але невелику владу де-факто — через що рідко або ніколи не суперечить могутнішим організаціям чи інституціям.[1] Історик Едвард С. Елліс використовував термін іграшковий парламент для опису законодавчого органу, що є «гумовим штампом».

Функція

[ред. | ред. код]

У ситуаціях, коли підпис цієї вищої посадової особи може часто вимагатися для звичайної роботи з документами, використовується буквальний гумовий штамп зі схожістю на власноручний підпис. По суті, цей термін призначений для передачі підтвердження без ретельного обдумування чи особистого інвестування в результат, особливо через те, що це вважається обов'язком штампувальника. У ситуації, коли законодавчий орган диктатури є «гумовою печаткою», накази, які він має схвалити, є формальністю, яку просто потрібно формально узаконити. Зазвичай таке затвердження робиться для створення поверхневої видимості законодавчої та диктаторської гармонії, а не тому, що законодавчий орган має фактичну владу..

У конституційній монархії чи парламентській республіці глави держав зазвичай є «гумовими печатками» (або номінальними головами) для обраного парламенту, навіть якщо вони законно мають значні повноваження або не згодні з рішеннями парламенту.

Законодавчі органи за типом «гумовий штамп», можуть існувати навіть у демократичних країнах, якщо це дозволяє інституційна домовленість.

Приклади

[ред. | ред. код]

У багатьох випадках відмова конституційного монарха підтримати закони, прийняті парламентом, може спровокувати конституційну кризу. Наприклад, коли король Бельгії Бодуен через свої релігійні заперечення відмовився підписати законопроєкт про легалізацію абортів у квітні 1990 року, федеральний парламент Бельгії оголосив його тимчасово нездатним правити. Це рішення на один день передало його повноваження Кабінету міністрів, а отже подолало його вето.[2]

Законодавчі органи

[ред. | ред. код]

Історик Едвард С. Елліс описав Генеральну асамблею Османської імперії під керівництвом султана Османської імперії Абдул Гаміда II як іграшковий парламент. Він був створений у 1876 році з єдиною метою задобрити європейські держави.

Одним із найвідоміших прикладів інституції "гумовий штамп" є Рейхстаг нацистської Німеччини, який одноголосно підтверджував усі рішення, ухвалені Адольфом Гітлером та найвищими членами нацистської партії. Багато законодавчих органів авторитарних й тоталітарних країн є «гумовими штампами», зокрема комуністичні парламенти, як-от Китайський Всекитайський Народний Конгрес[3][4][5] або Італійська Палата Фасцій та Корпорацій за доби фашистської диктатури.

Починаючи з виборів 2003 року, Федеральні збори Росії так само називали інституцією «гумовий штамп».[6][7][8] Державна дума Росії (нижня палата Федеральних зборів) швидко, не зволікаючи ухвалила низку законів, запропонованих урядом.[9] Анексію українського Криму швидко схвалили у 2014 році, проти проголосував лише один депутат Ілля Пономарьов.[10][11] Під час російського вторгнення в Україну законодавче схвалення анексії окупованих територій наприкінці 2022 року не зустріло жодного опору, надавши уряду цілковитий контроль.[12]

Інші пропоновані приклади законодавчих органів «гумових штампів»:

Історичні законодавчі органи
Чинні законодавчі органи

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Webster's New World Dictionary, Second College Edition, ISBN 0-671-41809-2 — page 1242 — «*rubber-stamp 2. [Colloq.] to approve or endorse in a routine manner, without thought — *rubber stamp — 2. [Colloq.] a) a person, bureau, legislature, etc., that approves or endorses something in a routine manner, without thought, b) any routine approval»
  2. Montgomery, Paul (5 квітня 1990). Belgian King, Unable to Sign Abortion Law, Takes Day Off. New York Times. Процитовано 12 березня 2022.
  3. Martin, Shane; Saalfeld, Thomas; Strøm, Kaare W.; Schuler, Paul; Malesky, Edmund J. (1 січня 2014), Martin, Shane; Saalfeld, Thomas; Strøm, Kaare W. (ред.), Authoritarian Legislatures, The Oxford Handbook of Legislative Studies, Oxford University Press, doi:10.1093/oxfordhb/9780199653010.013.0004, ISBN 978-0-19-965301-0
  4. Nothing to see but comfort for Xi at China's annual parliament. Reuters. 16 березня 2017. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018.
  5. Wee, Sui-Lee (1 березня 2018). China's Parliament Is a Growing Billionaires' Club. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018.
  6. а б Rosefielde, Steven; Hedlund, Stefan (2009). Russia Since 1980. Cambridge University Press. с. 174. ISBN 9780521849135. Процитовано 16 червня 2023. Duma election of 2003, reducing the legislature to a rubber stamp.
  7. а б Troianovski, Anton; Nechepurenko, Ivan (19 вересня 2021). Russian Election Shows Declining Support for Putin's Party. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021. Russian elections are not free and fair, and Parliament’s role in recent years has mainly been to rubber-stamp the Kremlin's initiatives while providing a veneer of democratic legitimacy to Mr. Putin’s rule.
  8. а б Rutland, Peter (June 2009). Post-socialist states and the evolution of a new development model: Russia and China compared (PDF). Polis. Moscow (3): 165—176.
  9. Duma Ends in Rubber-Stamp Ruling Frenzy. The Moscow Times. 27 листопада 2011. Процитовано 23 жовтня 2023.
  10. Gorelova, Anastasia (25 березня 2014). Russian deputy isolated after opposing Crimea annexation. Reuters. Процитовано 24 грудня 2015.
  11. Williams, Stuart (7 березня 2014). Russian Parliament Will Vote Crimea Referendum 'Into Law'. Business Insider (амер.). Процитовано 23 жовтня 2023.
  12. а б Berlinger, Joshua; Voitovych, Olga (3 жовтня 2022). Russian Parliament begins process to rubber-stamp annexations as Moscow struggles to define borders. CNN. Процитовано 23 жовтня 2023.
  13. Deutscher Bundestag: 1949-89: DDR-Volkskammer. webarchiv.bundestag.de. Процитовано 24 січня 2025.
  14. Townson, Duncan (2001). The New Penguin Dictionary of Modern History: 1789-1945 (вид. 2nd). Penguin Books. с. 459. ISBN 0140514902. Retrieved 7 August 2022.
  15. Anos 60 e 70: ditadura, bipartidarismo e biônicos - Notícias. Portal da Câmara dos Deputados (pt-br) . Процитовано 24 вересня 2021.
  16. Coughlin, Con (2023). 2: The Velvet Glove. Assad: The Triumph of Tyranny. 6 Briset Street, London EC1M 5NR, UK: Pan Macmillan. с. 30. ISBN 978-1-5290-7490-1.
  17. Ziadeh, Radwan (2011). 2: Inheriting Syria from Father to Son: Hafez al-Asad’s Last Days. Power and Policy in Syria. 175 Fifth Avenue, New York NY 10010, USA: I.B. Tauris. с. 56. ISBN 978-1-84885-434-5.
  18. Syria holds parliamentary election amid pandemic and new US sanctions. ABC News. 20 липня 2020. Архів оригіналу за 20 липня 2020.
  19. Syria’s Least Passive Parliament in More Than Half a Century. 21 липня 2020. Архів оригіналу за 11 серпня 2020.
  20. Critics decry 'rubber-stamp' role of Egypt parliament. The Arab Weekly. 9 жовтня 2016.
  21. Standing in Agreement: Egypt's Parliament Risks Becoming Rubber Stamp. The Tahrir Institute for Middle East Policy (амер.). 9 вересня 2016. Процитовано 31 січня 2024.
  22. Egypt starts voting in first stage of parliament elections. Al Jazeera (англ.). 24 жовтня 2020. Процитовано 31 січня 2024. Egyptians are voting to elect a new parliament which critics say will just replicate a "rubber-stamp" body in place since 2015 under hardline President Abdel Fattah el-Sisi.
  23. The Assembly of Experts. The Iran Primer. United States Institute of Peace. 13 червня 2011. Процитовано 23 жовтня 2023.
  24. Vatanka, Alex (26 травня 2020). A new session for Iran's rubber-stamp Parliament. Middle East Institute. Процитовано 23 жовтня 2023.
  25. «N Korea holds parliamentary poll» [Архівовано 4 July 2017 у Wayback Machine.]. BBC News. Retrieved 8 March 2009.
  26. Hong Kong's new security law confirms a changed city. Tortoise Media. 3 березня 2024.
  27. The Macau Precedent. Wall Street Journal. 16 березня 2009.