Гончарук Федір Євтихович
| Федір Євтихович Гончарук | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Народження | 22 травня 1919 Куражин, Хмельницька область | ||||
| Смерть | 4 серпня 1975 (56 років) Нова Ушиця | ||||
| Країна |  СРСР | ||||
| Роки служби | 1939—1945 | ||||
| Партія | КПРС | ||||
| Звання |  Майор | ||||
| Командування | рота 15-ї мотострілецької бригади 16-го танкового корпусу | ||||
| Війни / битви | Радянсько-німецька війна | ||||
| Нагороди |
| ||||
Федір Євтихович Гончарук (22 травня 1919, Куражин — 4 серпня 1975, Нова Ушиця) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир роти 15-ї мотострілецької бригади 16-го танкового корпусу 2-ї танкової армії 2-го Українського фронту, капітан.
Народився 22 травня 1919 року в селі Куражин (нині Новоушицького району Хмельницької області України) в селянській родині. Українець. Закінчив 4 класи. Працював у колгоспі.
У Червоній Армії з 1939 року. У 1940 році закінчив полкову школу. На фронті радянсько-німецької війни з вересня 1941 року. Член ВКП(б)/КПРС з 1942 року.
Капітан Федір Гончарук з своєю ротою 6 березня 1944 року форсував річку Гірський Тікич. Ввірена йому рота, здійснивши марш, увірвалася в село Кривець Маньківського району Черкаської області України і відбила декілька контратак противника.
13 березня 1944 року рота під командуванням капітана Гончарука Ф. Є. однією з перших переправилася через річку Південний Буг, а потім — через річку Дністер на південь від міста Сороки (нині Молдавської Республіки).
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм капітану Гончаруку Федору Євтиховичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1674).
З 1945 року майор Гончарук Ф. Є. — в запасі. До виходу на заслужений відпочинок працював головою колгоспу, заступником голови райвиконкому Новоушицького району Хмельницької області України. Жив в селищі міського типу Нова Ушиця.
Помер 4 серпня 1975 року, похований на міському кладовищі.
Нагороджений орденом Леніна, орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.
- Бугай Е. М., Макухин М. Е. Из когорты мужественных. — Львов: Каменяр, 1978.(рос.)
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)
- Гордость и слава Подолии. Львов, 1985(рос.)
