Головін Павло Васильович

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (серпень 2018)

Головін Павло Васильович
рос. Павел Васильевич Головин
Народився	3 липня 1885(1885-07-03) Іжевське, Спаський район Рязанської області
Помер	22 січня 1964(1964-01-22) (78 років) Київ
Країна	Російська імперія →  СРСР
Діяльність	хімік
Alma mater	Московське вище технічне училище
Галузь	хімія
Заклад	Київський технологічний інститут харчової промисловості, Інститут органічної хімії АН УРСР
Посада	професор
Вчене звання	доктор технічних наук
Науковий ступінь	член-кореспондент АН УРСР
Науковий керівник	Q24351342?
Членство	НАНУ
Відомий завдяки:	дифузія і кристалізація в цукровому виробництві
Нагороди

Павло́ Васи́льович Головін (* 3 липня 1885, Іжевське, Спаський район Рязанської області — † 22 січня 1964, Київ), український хімік-технолог, доктор технічних наук — 1935, без захисту дисертації, професор, 1939 — член-кореспондент АН УРСР, 1951 — заслужений діяч науки і техніки УРСР. Нагороджений орденами Леніна та «Знак Пошани».

1905 року закінчив Рязанську гімназію, 1914-го — Московське вище технічне училище. Мобілізований на фронт, у серпні полонений, де пробув до 1918-го.

У 1922—1932 викладає в Московському хіміко-технологічному інституті ім. Д. І. Менделєєва. Протягом 1933-1934-х років — головний інженер Головцукру, в 1935-1938-х — керівник механічної лабораторії Вітамінного інституту при Щокінському вітамінному комбінаті.

В 1938—1955 роках очолював кафедру технології цукристих речовин Київського технологічного інституту харчової промисловості ім. А. І. Мікояна. Одночасно в 1939—1961 роках працював в Інституті органічної хімії АН УРСР.

Є автором більш як 210 наукових праць, що, зокрема, стосуються:

• технології та методів контролю в харчовій промисловості,
• питань дифузії і кристалізації в цукровому виробництві,
• очищення цукрових соків.

Створений ним підручник «Технологія бурякоцукрового виробництва» витримав 5 видань, також вийшов угорською та польською мовами.

Серед його винаходів:

• безперервнодіючі дифузійні апарати,
• рафінадний комбайн,
• способи сепарації меляси,
• застосування іонітів, зокрема в виробництві молока.

Є засновником виробництва вітамінів в СРСР. По його дослядженнях вперше у СРСР отримано гліцерин методом бродіння.

• Прес-центр^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• До 120-річного ювілею [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• УРЕ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Головін Павло Васильович [Архівовано 1 квітня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.