Перейти до вмісту

Герхард Гепп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Герхард Гепп
нім. Gerhard Gepp
Народження20 квітня 1940(1940-04-20)
Пресбаум, Він-Умгебунг, Нижня Австрія, Австрія[1]
Смерть26 березня 2024(2024-03-26) (83 роки)
 Тульн-на-Дунаї, Тулльн, Нижня Австрія, Австрія
Країна Австрія
Жанркарикатура
Діяльністьхудожник
Званняпрофесор
Нагороди

CMNS: Герхард Гепп у Вікісховищі

Герхард Гепп (нім. Gerhard Gepp; 20 квітня 1940 — 26 березня 2024) — австрійський живописець, графік, ілюстратор, карикатурист. Роботи художника експонуються у різних музеях світу та на престижних міжнародних виставках[2].

Життя та робота

[ред. | ред. код]

Герхард Гепп народився у 1940 році у комуні Пресбаум (нім. Pressbaum) округу Відень у федеральній землі Нижня Австрія. Він вважається художником-самоуком[3].

Гепп здобув поліграфічну освіту у галузі офсетного друку та працював з 1964 до 1976 рік як графічний дизайнер й ілюстратор. Пер��і нагороди отримав за плакати й афіші від міст Відень, Мілан. Потім пішли публікації у спеціалізованих журналах Німеччини та Швейцарії. Його картини маслом, гуаші та малюнки почав виставляти фонд «BAWAG» у Відні[2][4].

З 1989 року Герхард Гепп працює у своєму новому мистецькому проєкті «Поетична сатира». Твори художника, виконані акрилом на полотні чи картоні, експонуються на багатьох міжнародних виставках і відзначаються нагородами. Його ілюстрації публ��куються у різних місцевих та міжнародних виданнях[4]. Гепп оформляє і власну книгу «Маленький човен у великій подорожі» (нім. Kleines Boot auf Grosser Reise)[2]. Твори карикатуриста є в музеях, галереях та приватних зібраннях багатьох країн світу — Австрії, Угорщини, Німеччини, Індії, Італії, Пакистану, Польщі, Росії, Чехії, Швейцарії та інших[2][3][5][6].

Приклади робіт художника
Терапія Ендшпіль Анахронізм

У Росії Герхард Гепп відомий завдяки його участі у Міжнародному форумі візуального гумору «КАРИКАТУРУМ», який приваблює художників із багатьох країн світу[7][8].

Сургутський художній музей має велику колекцію сатиричних малюнків і шаржів, яка також містить і роботи австрійського карикатуриста[9][10][11].

У 1991 році художник розпочав роботу за темою «Спадкування». У 2001 році він отримав звання професора[12]. Його роботи відрізняються тонким гумором і відсутністю агресивності. Їх тематичний діапазон тягнеться від побутового жанру до метафізики[2].

Герхард Гепп живе та працює як незалежний ілюстратор, живописець та малювальник у себе на батьківщині — у Пресбаумі. Його живопис та графіка виставляється на художніх аукціонах[13]. Готуючись до чергової персональної виставки у січні — лютому 2012 року, художник припустив, що вона буде останньою[14].

Призи та нагороди

[ред. | ред. код]

Персональні виставки

[ред. | ред. код]

Участь у різних виставках

[ред. | ред. код]

Музеї та колекції

[ред. | ред. код]

Ілюстрації в газетах та журналах

[ред. | ред. код]

Герхард Гепп отримує численні замовлення на ілюстрування друкованих ЗМІ, наприклад, від австрійських газет «Der Standard», «Die Presse» та «Wiener Zeitung», а також від німецьких «Die Zeit» і «Süddeutsche Zeitung». Серед журналів, для яких Гепп готує ілюстрації та титульні листи, є австрійський економічний "Trend ", німецька науково-популярна «Психологія сьогодні» та швейцарський сатиричний «Nebelspalter»[2].

Каталоги

[ред. | ред. код]
  • «Герхард Гепп», 1982, Вид. Галерея Хільгер, Відень (Вступне слово Вольфганга Хільгера)(нім.)
  • «Герхард Гепп», 1984, 1986, 1987, (Живопис маслом)(нім.)
  • «Спадкування», 1991, (Вступне слово Габрієли Наглер)(нім.)
  • «Удавання», 1987(нім.)
  • «Поетична сатира», 1993, (Вступне слово Ангелики Боймер)(нім.)
  • «Поетична сатира», роботи 1993—1996 гг. (Вступне слово Гюнтера Тракслера)(нім.)
  • «Поетична сатира», роботи 1997—2000 гг. (Вступне слово Флоріана Штайнінгера)(нім.)
  • «Поетична сатира», роботи 2001—2003 років. (Вступне слово Манфреда Вагнера)(нім.)
  • «Герхард Гепп», 2010, Каталог виставки у Варшаві, (Вступне слово М. М. Вагнера)(нім.)

Книги

[ред. | ред. код]
  • Werner Fiala, Gerhard Gepp: Manifest in Wort und Bild. Bibliothek der Provinz, 2010, ISBN 978-3-900000-72-1(нім.)
  • Irene Ulitzka, Gerhard Gepp: Das Land der Ecken. Picus Verlag, 1994, ISBN 3-85452-062-X, (Österr. Kinder-und Jugendbuchpreis 1994, Kinder-und Jugendbuchpreis der Stadt Wien, 1994)(нім.)
  • Gerhard Gepp: Kleines Boot auf Grosser Reise. Picus Verlag, 1995, ISBN 3-85452-087-5(нім.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://noe.orf.at/stories/3250611/
  2. а б в г д е Gerhard Gepp. Representative exhibition of great Austrian cartoonist. «cartoongallery». Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 22 липня 2015.(англ.)
  3. а б Gerhard Gepp. «Galerie Tulbingerkogel». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 22 липня 2015.(нім.)
  4. а б Gerhard Gepp & Fritz Steinkellner. «kunstnet». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 липня 2015.(нім.)
  5. Зарубежная карикатура (Польша). «perevodika». Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 22 липня 2015.
  6. o.T., 2006 Gerhard Gepp. «karikaturmuseum». Архів оригіналу за 14 січня 2013. Процитовано 22 липня 2015.(нім.)
  7. I-й Международный форум визуального юмора КАРИКАТУРУМ. Тема «Сибирь-surGUT». «shm-surgut». Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 22 липня 2015.
  8. 2-й Международный форум визуального юмора КАРИКАТУРУМ. Тема «Лицедейство». «shm-surgut». Архів оригіналу за 4 травня 2012. Процитовано 22 липня 2015.
  9. Сургутский художественный музей. «museum.ru». Архів оригіналу за 24 січня 2009. Процитовано 22 липня 2015.
  10. Коллекция карикатур. «shm-surgut». Архів оригіналу за 9 травня 2012. Процитовано 22 липня 2015.
  11. Победители КАРИКАТУРУМов. «cartoonblues». Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 22 липня 2015.
  12. Gerhard Gepp. «freilichtmuseum-gerersdorf». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 22 липня 2015.(нім.)
  13. Gerhard Gepp (österreichisch, geb. 1940). «artnet». Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 22 липня 2015.(нім.)
  14. Gerhard Gepp ("Das wird meine letzte Ausstellung werden"...). «treiber-galerie-schauplatz». Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 22 липня 2015.(нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]