Генрі Лабушер

Генрі Лабушер
англ. Henry Labouchère
Народився	9 листопада 1831(1831-11-09)[1][2]  Лондон, Сполучене Королівство
Помер	15 січня 1912(1912-01-15)[1][2] (80 років)  Флоренція, Королівство Італія
Країна	Сполучене Королівство
Діяльність	політик, дипломат, журналіст, письменник
Галузь	політика[3] і журналістика[3]
Alma mater	Ітонський коледж і Триніті-коледж (Кембридж)
Знання мов	англійська[4][3]
Посада	Член 27-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 26-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], ��лен 25-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 24-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 23-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 22-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 19-го парламенту Сполученого Королівства[d][5][6] і Член 19-го парламенту Сполученого Королівства[d]
Партія	Ліберальна партія
Батько	John Peter Labouchered[7]
Мати	Mary Dupréd[8][7]
У шлюбі з	Henrietta Hodsond[9][7]
Діти	Mary Dorothea Labouchèred[7]
Медіафайли у Вікісховищі

Генрі ДюПре Лабушер (англ. Henry Du Pré Labouchère; 9 листопада 1831, Лондон — 15 січня 1912, Флоренція) — британський політичний діяч і публіцист. Широко відомий внесенням Поправки Лабушера, або розділу 11 англійського Акту 1885 року про поправки до кримінального законодавства, яка уможливила залучення чоловіків, викритих навіть у виключаючому аналізм гомосексуальної взаємодії, до кримінальної відповідальності (поправка була скасована після прийняття Акта про статеві злочини 1967).

Народився 9 листопада 1831 року в Лондоні. Племінник політика та свого тезки Генрі Лабушера (1798–1869).

З 1865 по 1868 і знову з 1880 року член палати громад, де займав чільне становище, як один з найбільш енергійних і блискучих представників радикальної групи ліберальної партії. Противник потрійного союзу і гарячий прихильник союзу Англії з Францією, Лабушер не раз ставив у скрутне становище консервативний кабінет лорда Солсбері, після того як останній з 1888 став виявляти тяжіння до потрійного союзу.

У галузі внутрішньої політики був переконаним і наполегливим провідником ідеї втручання держави у сферу регулювання робочого питання та демократичних реформ у політичному устрої Англії. Особливе враження справляли промови Лабушера щодо додаткового змісту принцам крові, а також серія його пропозицій на користь корінної реформи верхньої палати.

Лабушер енергійно підтримував Чарльза Бредлоу в його боротьбі з питання присяги і в 1889 році брав активну участь у викритті підробки з боку Піггота в процесі видавця «Times» проти Парнелля. Під час загальних виборів 1892 сприяв урочистості гладстоніанців і при освіті кабінету Гладстона мало не став його членом. Невдача його приписувалася небажанню королеви Вікторії бачити Лабушера у складі міністерства, хоча в епоху газетних викриттів з цього предмету Гладстон вважав за потрібне взяти на себе відповідальність за ненадання йому міністерського портфеля.

З 1877 року редагував і видавав газету Truth (Правда). З ранніх творів Лабушера особливе враження справили листи його з Парижа в епоху облоги пруссаками, що друкувалися в «Daily News».

У період війни з бурами в 1899–1902 роках був енергійним противником політики, що призвела до війни, висловлював співчуття бурам і бажав їм перемоги. Незважаючи на запеклу агітацію проти нього, переобраний у 1900 до палати громад. Оголосив, що на виборах 1906 своєї кандидатури не виставить.

Останні роки жив у Флоренції. Помер 15 січня 1912 року.

• Піменова. "Політичні вожді сучасної Англії" (СПб., 1904).

• Дерюжинский В. Ф. Лабушер, Генри (род. в 1831 г.) // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)