Перейти до вмісту

Гамарня (Коростенський район)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Гамарня

Територія Малинського лісотехнічного коледжу
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Малинська міська громада
Код КАТОТТГ UA18060130150059963
Основні дані
Населення 915 (2001)
Площа 0,39 км²
Густота населення 2346,15 осіб/км²
Поштовий індекс 11645
Географічні дані
Географічні координати 50°46′45″ пн. ш. 29°10′21″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем мор��
151 м
Місцева влада
Адреса ради пл. Соборна, 6-А, м. Малин, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11601
Карта
Гамарня. Карта розташування: Україна
Гамарня
Гамарня
Гамарня. Карта розташування: Житомирська область
Гамарня
Гамарня
Мапа
Мапа

CMNS: Гамарня у Вікісховищі

Гама́рня — село в Україні, у Малинській міській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Чисельність населення становить 915 осіб (2001). До 1954 року — хутір.

Населення

[ред. | ред. код]

Наприкінці 19 століття в поселенні проживало 32 осіб, з них 15 чоловіків та 17 жінок, дворів — 6[1], або 29 мешканців та 6 дворів[2], у 1926 році — 23 особи, дворів — 6, у 1941 році — 136 жителів, дворів — 36[3].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 823 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 915 осіб[4].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Кількість Відсоток
українська 900 98.36%
російська 13 1.42%
вірменська 1 0.11%
інші/не вказали 1 0.11%
Усього 915 100%

Історія

[ред. | ред. код]

У XVIII столітті тут був один із центрів металоплавильного промислу (гамарня), що дало назву селу[3].

Наприкінці 19 століття — поміщицьке сільце Малинської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Радомисль — 35 верст, до центру волості містечка Малин, де знаходилися найближчі телеграфна та поштова земська станції — 3 версти, до найближчої пароплавної станції у Чорнобилі — 92 версти. Основним заняттям мешканців було хліборобство. На хуторі числилося 6 десятин землі, яка належала Михайлові Миклухо-Маклаю. Господарювали орендатори, мешканці Гамарні. Господарство вели за трипільною сівозміною[1]. Належало до малинського маєтку, входило до православної парафії у Малині[2]. Маєток тут купила матір мандрівника Миколи Миклухо-Маклая Катерина Семенівна. 1897 року до Малина переїхав його молодший брат Михайло, що добудував закинутий маєток[6][7].

У 1923 році увійшов до складу новоствореної Щербатівської сільської ради Малинської волості. 16 січня 1923 року переданий до складу Селищанської сільської ради, яка 7 березня 1923 року включена до складу новоутвореного Малинського району Малинської округи. 8 вересня 1925 року включений до складу відновленої Щербатівської сільської ради Малинського району[8].

У жовтні 1931 року у зв'язку з будівництвом укріпленої прикордонної зони «Лінія Сталіна» до села переведено Білокоровицький лісовий технікум — тепер Малинський лісотехнічний коледж. В селі були пошта, пральня, перукарня, АТС, взуттєва майстерня, два магазини, фельдшерсько-акушерський пункт, клуб, бібліотека, музей, кафе[3].

У 1954 році віднесене до категорії сіл. 11 серпня 1954 року, внаслідок об'єднання сільських рад, село підпорядковане Слобідській сільській раді Малинського району Житомирської області[8].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Слобідської сільської ради включено до складу Малинської міської територіальної громади Коростенського району Житомирської області[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б 12. Дер. Гамарня (владъльч.) // Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитнта). Київ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10. 1900. с. 1144. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 2 листопада 2024.
  2. а б Hamarnia 2.) H., wś, pow. radomyski… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 551. (пол.)
  3. а б в Костриця М., Кондратюк Р., Тимошенко В. (2005). Історико-географічний словник Малинщини (PDF) (вид. Житомирське науково-краєзнавче товариство дослідників Волині, Відділ освіти Малинської райдержадміністрації). Малин. с. 14-15. Процитовано 2 листопада 2024.
  4. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 2 листопада 2024.
  5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  6. Білецький Б., Хитрова О. Родина Маклаїв і Україна (До 125-річчя від дня смерті М.М.Миклухо-Маклая) // Питання історії України. — 2013. — Т. 16. — С. 47.
  7. Тимошенко В. І. Миклухо-Маклай // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 20 : Медична — Мікоян. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8346-6.
  8. а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 240-241. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 2 листопада 2024.
  9. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 6 березня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]