Перейти до вмісту

Віліс Олавс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Віліс Олавс
латис. Vilis Olavs
Ім'я при народженнілатис. Vilis Plute
Народився7 (19) травня 1867[3] або 6 (18) травня 1867[1][4]
Бауська волостьd, Бауський повітd, Курляндська губернія, Російська імперія
Помер28 березня 1917(1917-03-28)[1][2] (49 років)
Виборг, Велике князівство Фінляндське

·легеневий туберкульоз[d]
ПохованняRīgas Meža kapi
ГромадянствоЛатвія Латвія
Діяльністьписьменник, громадський діяч, публіцист
Alma materQ28666768?, Дерптський імператорський університетd (1892) і Rīgas politehniskais institūts[d] (1904)
Знання мовлатиська
ЧленствоLettoniad і Q16353477?
ДітиVilis Olavsd

Ві́ліс О́лавс (справжнє прізвище — Плуте) (латис. Vilis Olavs; *18 травня 1867, Бауска, Бауська волость, Бауський повіт, Курляндська губернія — †29 березня 1917, Виборг, Велике князівство Фінляндське) — латвійський політолог, прозаїк, публіцист, редактор, історик і громадський діяч.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. У 1892 закінчив Дерптський університет. Теолог. З 1895 по 1897 працював викладачем в Ризі, але за свої ліберальні погляди, був відсторонений від читання лекцій.

Продовжив навчання в Ризькому політехнічному училищі. Після його закінчення в 1904 організував в Ризі власну приватну комерційну школу для жінок.

Був засновником студентського братства «Талаву».

Активний латвійський політик, добре відомий своїми роботами і коментарями з соціальних питань латвійського суспільства. Один з перших членів латвійського національного руху Атмода. Ще будучи студентом, Олавс опублікував кілька есе, в яких закликав до мирного протистояння з представниками німецького дворянства Прибалтики.

У 1890-х був активним членом Латвійського товариства Риги, в 1896 організував першу в Латвії виставку етнографічних експонатів.

Редагував кількох журналів, зокрема, «Балтія» (публікувалася в Санкт-Петербурзі).

Автор книг «Історія Латвії до 1200» («Latvju vēsturi līdz 12. gadsimta beigām») і «Садиба, Природа і Земля» («Sēta, Daba, Pasaule»).

За публікацію статті в газеті «Голос» в 1905 був засуджений до року тюремного ув'язнення. Термін відбував у ризькій центральній в'язниці (1908-1909). Там же, написав «Основні напрямки етики» (в 2-х частинах), захворів на туберкульоз легенів.

Під час Першої світової війни, був організатором і головою комітету допомоги латвійським біженцям.

Помер в 1917 в санаторії недалеко від Виборга в Фінляндії, де лікувався від загострення туберкульозу. Похований в Санкт-Петербурзі. У 1921 його останки були перенесені на Ризький Лісовий цвинтар, де 1927 на його могилі було встановлено пам'ятник.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • Одна з вулиць Риги з 1929 носить його ім'я.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Literatūra - Personas - Vilis Olavs
  2. ↑ а б https://www.historia.lv/raksts/olavs-vilis-vecakais-sabiedrisks-darbinieks-publicists
  3. ↑ Hasselblatt A., Gustav Adolf Friedrich Otto Album Academicum der Kaiserlichen Universität Dorpat — 1889.
  4. ↑ Rūja V. "Kas miris par Latviju, tas dzīvos ar Latviju" - Latvijas Vēstnesis — Latvijas Vēstnesis, 2000.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Віліс_Олавс