Перейти до вмісту

Вільям Вевелл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вільям Вевелл
Народився24 травня 1794(1794-05-24)[1][2][…]
Ланкастер, Ланкашир[d], Північно-Західна Англія, Англія, Королівство Велика Британія
Помер6 березня 1866(1866-03-06)[1][2][…] (71 рік)
Кембридж, Англія, Сполучене Королівство[4]
Країна Сполучене Королівство
Діяльністьекономіст, фізик, історик, філософ, письменник, викладач університету, математик, геолог, богослов, мистецтвознавець
Alma materТриніті-коледж (Кембридж)
Lancaster Royal Grammar Schoold
Dallam Schoold
Кембриджський університет[5]
Галузьгеологія
ЗакладКембриджський університет
ПосадаПрезидент Геологічного товариства Лондонаd[6] і президент Британської наукової асоціаціїd[7]
ВчителіJohn Goughd[5]
Відомі учніАуґустус де Морган
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Американська академія мистецтв і наук
У шлюбі зEverina Frances Ellisd
Нагороди

Ві́льям Ве́велл (в оригінальній вимові — Хьюелл [ˈhjuːəl] (англ. William Whewell; 24 травня 1794, Ланкастер, Англія — 6 березня 1866, Кембридж, Англія) — англійський філософ, теолог, англіканський священник, історик науки, енциклопедист, універсальна людина.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї столяра Джона Вевелла (англ. John Whewell) та Елізабет Беннісон (англ. Elizabeth Bennison). Вільям був найстаршим із семи дітей у сім'ї, й планувалось, що він піде стежкою батька. Та він звернув на себе увагу шкільними успіхами у математиці, за що отримав стипендію, яка дозволила йому вчитися у кембриджському Триніті-коледжі. Там він теж проявив видатні математичні здібності (другий ренглер 1816 року). З 1817 року фелло (стипендіат) Триніті-коледжу. На цьому етапі Вевелл набув чимало друзів серед провідних науковців Кембриджа, включаючи Джона Гершеля, Чарлза Беббіджа, Джорджа Пікока[en] та інших членів Аналітичного товариства[en]. У 1818 році Вевелл був призначений викладачем математики та асистентом у Кембриджському університеті. Він став одним із засновників Кембриджського філософського товариства в 1819 році[8].

У той час, коли у Кембриджі тільки формувались принципи підходу до викладання математики, вироблені європейськими науковцями, Вевелл відіграв провідну роль у цій модернізації своїми підручниками «An Elementary Treatise on Mechanics» («Елементарний трактат про механіку») (1819) та «A Treatise on Dynamics» («Трактат про динаміку») (1823). Його праця 1819 року була першою роботою з прикладної математики англійською мовою, яка базувалась на континентальній математичній символіці, в той час як його друга публікація (1823) була роботою, що ґрунтувалась на використанні аналітичних прийомів, запроваджених французькими математиками.

У той час він потоваришував з молодшими від себе науковцями-математиками Кембриджа, такими як Аугустус де Морган та Вільям Ровен Гамільтон. Хоча Вевелл проявив себе великим ентузіастом французьких аналітичних методів у перших виданнях вищезгаданих двох підручників, слід зазначити, що з роками Вевевел став вважати, що відсутність геометричних методів перешкоджатиме інтуїтивному розумінню студентами, і в результаті він звузив аналітичні та розширив геометричні методи в наступних виданнях його книг. Він також опублікував «The Mechanical Euclid, containing the Elements of Mechanics and Hydrostatics demonstrated after the Manner of the Elements of Geometry» («Механічний Евклід, що містить елементи механіки та гідростатики, продемонстровані з використанням елементів геометрії») (1837), де він застосував чисто геометричні підходи.

До середини 1820-х років Вевелл викладав, проводив дослідження та публікувався у галузі математики. Однак згодом він почав проявляти ширші наукові інтереси публікаціями таких книг, як «Essay on Mineralogical Classification and Nomenclature» («Нарис мінералогічної класифікації та номенклатури» (1828), «Architectural Notes on German Churches, with Remarks on the Origin of Gothic Architecture» («Архітектурні записки про німецькі церкви», із зауваженнями про походження готичної архітектури) (1830), «Astronomy and General Physics» («Астрономія та загальна фізика») (1833), «History of the Inductive Sciences» (3 т.) («Історія індуктивних наук») (1837), «The Philosophy of the Inductive Sciences» (2 т.) («Філософія індуктивних наук») (1840). Це у свою чергу призвело до зміни його статусу в Кембриджі, він був призначений професором мінералогії у 1828 році та у 1838-му — професором моральної філософії[9].

Вевелл познайомився з Корделією Маршалл, дочкою британського бізнесмена Джона Маршалла[en] і вони поженилися 12 жовтня 1841 року в Камберленді. П'ять днів по цьому Вевелл отримав листа від Прем'єр-міністра Роберта Піля, у якому було повідомлено, що Королева прийняла його рекомендацію щодо призначення Вевелла керуючим Триніті-коледжу (англ. Master of Trinity College). Відтоді цю посаду Вевелл обіймав до кінця свого життя. Він був також віце-канцлером Кембриджського університету в 1842 році і знову в 1855-му.

Останні роки життя Вевелла були сповнені смутку. Його дружина Корделія померла 18 грудня 1855 року після тривалої хвороби. Згодом, 1 липня 1858 року він одружився з Еверіною Френсіс Аффлек (англ. Lady Everina Frances Affleck), вдовою Гілберта Аффлека (англ. Sir Gilbert Affleck). Та померла 1 квітня 1865 року.

24 лютого 1866 року Вевелл під час поїздки за межами Кембриджа Вільям Вевелл травмувався при падінні з коня. Його привезли до Триніті-коледжу на колясці та він виявився спаралізованим. Він помер у своїй кімнаті у коледжі 6 березня, останнє його прохання було відслонити штори, щоб він міг востаннє оглянути велике подвір'я Триніті-коледжу.

Внесок у науку

[ред. | ред. код]

Вевелл залишив по собі величезну кількість наукових праць, що охоплюють різні галузі науки.

До суттєвого внеску Вевелла у науку належать праці в галузі індукції та розроблення теорії індукції. В етиці він опонував Джону Міллю, представнику англійського емпіризму.

Вевелл консультував Фарадея, котрому допомагав створювати нові наукові терміни «іон», «анод», «катод» та ін. Вевеллом вперше були уведені англомовні терміни «наука» — англ. science і «науковець» — англ. scientist (у праці «Філософія індуктивних наук», 1840 рік): «…нам вкрай потрібно підібрати назву для тих, хто займається наукою взагалі. Я схильний називати його науковцем». Аналоги цього слова увійшли до багатьох мов світу.

Відзнаки та вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У 1820 році був обраний членом Лондонського королівського товариства. У 1837 році нагороджений Королівською медаллю.

Іноземний почесний член Американської академії мистецтв і наук з 1847 року[10]

У 1935 році Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Вільяма Вевелла кратеру на видимому боці Місяця[11].

Список публікацій

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. Зведений список імен діячів мистецтва — 2011.
  5. а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. Past PresidentsГеологічне товариство Лондону.
  7. https://books.google.co.uk/books?id=OM1BAQAAMAAJ&pg=PR20&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false
  8. «William Whewell» at The MacTutor History of Mathematics archive. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 30 вересня 2019.
  9. Whewell, William (WHWL811W) [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.] // A Cambridge Alumni Database. University of Cambridge.
  10. Book of Members, 1780–2010: Chapter W (PDF). American Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу (PDF) за 8 липня 2011. Процитовано 15 вересня 2016.
  11. Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
  12. Review of On the Principles of English University Education by William Whewell. The Quarterly Review. 59: 439—483. October 1837. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 30 вересня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]