Вільськ
| село Вільськ | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Оліївська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040370030022972 |
| Облікова картка | Вільськ |
| Основні дані | |
| Населення | 707 (2001) |
| Площа | 2,03 км² |
| Густота населення | 348,28 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12334 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°23′09″ пн. ш. 28°30′55″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
205 м |
| Водойми | р. Кам'янка |
| Найближча залізнична станція | Дубовець |
| Відстань до залізничної станції |
7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Леоніда Ступницького, 68, с. Оліївка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12402 |
| Карта | |
  Вільськ | |
 Вільськ | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Вільськ — село в Україні, в Оліївській сільській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 707 осіб (2001). У 1923—2016 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради, у 2016—2020 роках — центр колишньої Вільської сільської територіальної громади.
Розташоване за 12 км від Черняхова та 7 км від залізничної станції Дубовець[1].
За довідником 1885 року в селі мешкало 640 осіб, налічувалося 55 дворових господарств[2].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 1 310 осіб, з них: православних — 1 258, чоловіків — 650, жінок — 660[3].
У 1906 році в селі проживало 1 318 мешканців, дворів — 200[4], у 1923 році — 1 791 житель, дворів — 408[5].
На початок 1970-х років село мало 381 двір із населенням 1 300 осіб[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 852 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 707 осіб[6].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 694 | 98.16% |
| російська | 10 | 1.42% |
| білоруська | 2 | 0.28% |
| румунська | 1 | 0.14% |
| Усього | 707 | 100% |
У середині 16 століття належало до маєтку волинського воєводи, луцького, вінницького, брацлавського та житомирського старости, князя Богуша Корецького[8]. Відповідно до податкового реєстру Київського воєводства, у 1581 київський воєвода князь Костянтин Острозький платив з містечка Вільськ з 13 осадників та 10 загородників[9]. Згадується як містечко в акті від 21 червня 1586 року в скарзі воєводича Волинського князя Якима Богушевича Корецького на війта Прокопа Літинського і урядника Криштофа Винарського помістя Вільського, що належить князю Костянтину Острозькому, воєводі Київському, про те, що коли бояри, гайдуки і слуги Корецького проводили через Вільськ втікачів від Корецького, які втекли з володіння Острозького, то згадуваний війт і урядник разом з вільськими міщанами начебто побили і утопили деяких із цих бояр і слуг Корецького, забравши їх зброю і коней[10].
У 1624 році належало князеві Домінікові Заславському з Острога, у 1628 році податки з Вільська сплачував київський воєвода[9]. На початку 17 століття увійшло в склад Острозької ординації, було визначене князем Янушем Острозьким серед поселень майорату його сина, Януша-Володимира[11]. Також згадується в акті від 7 січня 1650 року — дружина віленського воєводи Анна Алоїза Ходкевичева, уроджена Острозька, скаржилася на орендаря її маєтку, містечка Вільск, Олександра Циклінського та його слугу Яна Білецького, що вони викрали та пограбували кількасот її селян. Також згадується в листі від 5 травня 1714 року — мечник-региментар польських військ Іван Галецький повідомляв скарбникові, овруцькому регентові Левківському, що шляхтичі Київського воєводства розквартирували військо в цілком спустошеній Україні, зокрема й у Вільську, де було лише троє селян, залишили 25 кавалеристів[10]. До вільського маєтку належали села Давидівка, Грушки, Івановичі, Новопіль, Вишпіль, Зороків та Зубівщина[9]. За наслідками Кольбушівської транзакції 1753 року перейшло у власність ольштинського старости князя Любомирського[12]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року як містечко, що належало до Чуднова, сплачувало із 50 дворів 10 злотих і 28,5 грошів до замку та 43 злотих і 24 гроші до скарбу[13].
За довідником 1885 року — колишнє державне село Пулинської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало на річці Кам'янка. Були церковна парафія, 2 заїзди[2].
Наприкінці 19 століття — село Пулинської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Розміщувалося на річці Кам'янці, за 16 верст північно-західніше від Житомира, за 10 верст по шосі від найближчої поштової станції в Березівці, за 58 верст від залізничної станції Бердичів, в самому селі була річкова станція. Вільські селяни займалися гончарством, продукцію збували в Житомирі та інших місцях за 100 і більше верств. Селяни інших сіл парафії займалися землеробством та постачанням дров до Житомира. Дерев'яну церкву на кам'яному підмурівку збудовано у 1748 році на кошти парафіян. При церкві була стара дерев'яна дзвіниця. Землі — 65 десятин, низькоякісна. До парафії входили поселення Щербини (6 верст), Тартак (4 версти), Іванків (3 версти), Вигода (6 верст), Дубовець (6 верст), Поплавка (10 верст), Кароліна (12 верст), Болярка (13 верст). До парафії приписна церква в Колодіївці. Дворів — 288, парафіян — 2 328 осіб обох статей, римокатоликів — 563, баптистів — 240, лютеранів — 363, старовірів — 129, юдеїв — 28. Сусідні парафії: Новопіль (7 верст), Зороків (6 верст), Калинівка (6 верст)[10][9].
У 1906 році — село Пулинської волості (2-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 14 верст, від волосного центру, містечка Пулини — 21 версту. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося на станції Рудня[4].
У 1923 році включене до складу новоствореної Вільської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Черняхівського району Житомирської округи; адміністративний центр ради[14]. Розміщувалося за 14 верст від районного центру, міст. Черняхів[5].
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 217 жителів села[15].
На фронтах Другої світової війни воювали 375 селян, 214 з них нагороджені орденами й медалями, 167 загинули. На їх честь споруджено пам'ятник. У 1957 році в селі встановлено пам'ятник В. Леніну.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 2,3 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,8 тис. га ріллі. Господарство вирощувало льон, картоплю, хміль, мало розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. У селі були середня школа, будинок культури, дві бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, 3 крамниці, 2 побутові майстерні[1].
7 вересня 2016 року увійшло до складу новоутвореної Вільської сільської територіальної громади Черняхівського району Житомирської області[16].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Вільської сільської територіальної громади включено до складу Оліївської сільської територіальної громади Житомирського району Житомирської області[17].
- Ян Охоцький (1766—1848) — польський письменник та історик.
- ↑ а б в Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Вільськ, Черняхівський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 656-657. — 15 000 прим.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 206. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 18. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 5. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 17 травня 2024.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 147. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 17 травня 2024.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 17 травня 2024.
- ↑ W skład jego dóbr wchodziły… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 177. (пол.)
- ↑ а б в г Wilsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 533. (пол.)
- ↑ а б в Теодорович Н. (1888). с. Вильскъ // Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 79-80. Процитовано 16 травня 2024.
- ↑ Ks. Janusz Ostrogski… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 686. (пол.)
- ↑ Janusz Sanguszko, jak… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 687. (пол.)
- ↑ Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 135. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 17 травня 2024.
- ↑ Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 233. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 17 травня 2024.
- ↑ Вільськ. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Вільська сільська рада Житомирська область, Черняхівський район. http://w1.c1.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 9 червня 2020.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 26 грудня 2022.
- Погода в селі Вільськ [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |