Врадій Іван Іванович

Врадій Іван Іванович
Файл:Vradiy I I.jpg
Народження	23.12.1906 (?) село Тишківка Єлизаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія[1]
Смерть	14 червня 1984(1984-06-14) Москва, Російська РФСР, Радянський Союз
Поховання	Хованський цвинтар
Приналежність	Російська імперія Flag of Russian SFSR.svg РРФСР  СРСР СРСР
Рід військ	РККА, ОДПУ-НКВД-НКГБ, СМЕРШ, МВД
Роки служби	1928 — 1954
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Іван Іванович Врадій (нар.. 23 грудня 1906^[2], Тишківка Єлизаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія — пом. 14 червня 1984^[2], Москва, Російська РФСР, Радянський Союз)^[2] — начальник відділу кадрів ГУКР СМЕРШ, генерал-лейтенант.^[3][4]

Народився 1906 року в українській родині лісничого. Українець. З травня 1916 р. працював у господарстві батьків. У 1926 році закінчив 6 класів сільської школи і в грудні того ж року виїхав до Ташкента. Працював вантажником-рознощиком станції Ташкент-товарна Середньоазіатської залізниці, з лютого 1927 — санітар, економіст, наглядач психіатричної лікарні в Ташкенті.

У РККА — з вересня 1928 року. Служив у Ташкентському районному військкоматі, старший писар, курсант, діловод, скарбник. Член ВКП(б) — з січня 1932, з того ж часу в органах внутрішніх справ та держбезпеки. Працював у кадрових апаратах ОГПУ-МДБ. Помічник інспектора, інспектор відділу кадрів ПП ОГПУ — УНКВС по Середній Азії, з жовтня 1934 — інспектор, з лютого 1936 — тимчасово виконує посаду начальника, і з 11 березня 1938 — начальник відділу кадрів НКВС Таджицької РСР.

У роки німецько-радянської війни був начальником 5-го відділення та помічником начальника відділу кадрів НКВС СРСР (7 серпня 1941 — 29 квітня 1943), потім начальником відділу кадрів ГУКР СМЕРШ НКО СРСР та заступником начальника ГУКР СМЕРШ НКО СРСР Віктора Абакумова (2 травня 1943 — 20 травня 1946). У 1946—1951 заступник начальника Управління кадрів МДБ СРСР. З 14 листопада 1951 — начальник відділу контрагентських робіт та трудового використання Управління Ухто-Іжемського ВТТ МВС — Мін'юсту СРСР у місті Ухта Комі АРСР.

У січні 1954 року «за фактами дискредитації» Івана Врадія було позбавлено генеральського звання та звільнено з МВС СРСР. Працював у тресті «Мамслюда» в Іркутській області, в «Мамтранспостач»; з 1967 — заступник директора Чуйського рудоуправління в селищі Горночуйський ; з 1968 — голова Чуйського рудкому профспілки. З жовтня 1969 — на пенсії.^[5] Проживав у Москві. Похований на Хованському цвинтарі.

• Сержант державної безпеки (20 травня 1936 р.);
• Лейтенант державної безпеки (11 березня 1938), зд��йснено, минаючи звання молодшого лейтенанта державної безпеки ;
• Старший лейтенант державної безпеки (8 липня 1939 р.);
• Капітан державної безпеки (19 грудня 1940);
• Майор державної безпеки (10 січня 1942 р.);
• Полковник державної безпеки (14 лютого 1943 р.);
• Полковник (29 квітня 1943);
• Генерал-майор (26 травня 1943);^[6]
• Генерал-лейтенант (25 вересня 1944);

Постановою РМ СРСР № 9-4сс від 3 січня 1955 року був позбавлений звання «як дискредитував себе за час роботи в органах держбезпеки і негідний у зв'язку з цим високого звання генерала».

три ордени Червоного Прапора (9 березня 1943, 13 вересня 1945, 25 липня 1949), ордени Кутузова II ступеня (25 березня 1945), Вітчизняної війни I (28 жовтня 1943) та II (31 липня 1944) ступенів 1944), нагрудні знаки «Заслужений працівник НКВС» (2 лютого 1942) та «50 років перебування в КПРС» (4 листопада 1982), 5 медалей.

• Ленчевський Ю. С. Як СМЕРШ врятував Сталіна. Замахи на Вождя. Вид-во «Яуза-Прес», 2015. ISBN 978-5-9955-0768-0.
• Судоплат П. А. Розвідка та Кремль. Вид-во «Гея», 1996. ISBN 5-85589-024-4.
• Петров Н. В.. [1] / Междунар. о-во «Мемориал», РГАСПИ, ГАРФ, ЦА ФСБ России. — М. : М. О. «Мемориал»;Изд. «Звенья», 2010. — 1008 с. — 900 прим. — ISBN 5-7870-0109-9, ББК 67.401.212(2)я2 П30. Архівовано з джерела 19 жовтня 2012

• ВРАДИЙ Иван Иванович. История отечественных спецслужб и правоохранительных органов. Валентин Мзареулов. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 4 серпня 2017.
• Центр генеалогічних досліджень
• Врадий Иван Иванович (1906-1984). Они тоже гостили на этой земле. Двамал. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 16 квітня 2017. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)