Водорозбірна колонка

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Колонка.

Водорозбірна колонка, також питний гідрант — окремо стоячий на відкритому повітрі пристрій для подачі питної води з водопроводу на поверхню землі, споряджений краном^[1]. Вживається як в сучасних містах, так і в місцевостях, де відсутне безпосереднє централізоване підведення води до житлових будинків^[2].

Колонка складається з гідроклапана, ежектора, водопіднімної труби і колони зі встановленим на ній важелем (чи вентильною ручкою). Важіль при розташуванні попереду може бути споряджений виїмкою, куди можна почепити відро.

За користування колонками часто збирається плата: чи за кожен літр сторожу-доглядачу колонки (поширено в Африці), чи у вигляді передплати^[3]^[4]^[5].

Використання

У Великій Британії «Надзвичайний наказ про посуху» дозволяє водопровідній компанії вимикати первинне водопостачання до будинків і замість цього подавати воду з резервуарів або стояків на вулицях. Це було зроблено в деяких областях, наприклад, під час спеки 1976 року.

У деяких країнах Середнього Сходу, Карибського басейну та Північної Африки стояк використовується як комунальне водопостачання для мікрорайонів, де немає індивідуального водопостачання. У таких регіонах, як Марокко, стояки часто не дають надійних послуг і призводять до дефіциту води для великої кількості людей^[6].

В Україні водорозбірні колонки встановлювали на початку розвитку водопровідно-каналізаційних господарств у містах. Кількість колонок зменшувалася з покращенням життєвих умов населення, з виконанням благоустрою. З появою можливості забезпечувати споживачів водопостачанням до приміщення, зайві водозабори відключалися^[7]. Нині діючі водорозбірні колонки переважно розташовуються як в міських скверах, парках, так і в дворах житлових кварталів, на перетині вулиць, та бути як у вигляді бюветів, так і звичайних гідрантів. Вода з деяких скважин може вважатися технічною, і бути не придатною для вживання, тож бюветні комплекси переважно підпорядковуються житлово-комунальним господарствам або міським комунальним підприємствам, фахівці яких регулярно контролюють якість води, справність роботи ВРК та своєчасно їх обслуговують^[8]. Вони можуть мати електричний мотор та качати воду зі скважини автоматично, або мати важіль для ручної праці. Через особливості клімату у зимову пору року водорозбірні колонки мають властивість замерзати на морозі через неправильну експлуатацію^[9].