Водне господарство

Во́дне господа́рство —  галузь економіки, що розробляє і здійснює заходи щодо використання поверхневих і підземних вод для різних галузей економіки, а також здійснює охорону вод і боротьбу з їх шкідливою дією^[1].

Спорідненим є поняття водогосподарського компексу, під яким розуміють галузь економіки, що охоплює водні об’єкти з наявними в них водними ресурсами, гідротехнічні споруди, а також діяльність водокористувачів, органів відповідного контролю та управління.

Основні завдання водного господарства:

• забезпечення потреб населення та галузей економіки у воді необхідної кількості та нормативної якості;
• регулювання, відтворення та охорона водних ресурсів;
• забезпечення контролю за раціональним використанням водних ресурсів;
• впровадження заходів щодо запобігання шкідливої дії вод.

Питаннями використання, охорони та відтворення водних ресурсів в Україні займається Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство України).

На водогосподарські організації Держводагентства України покладено експлуатацію водогосподарських об'єктів, зокрема захисних дамб і гребель водосховищ, насосних і компресорних станцій, шлюзів-регуляторів тощо.

Водогосподарські організації перебувають у тісній співпраці з організаціями гідроенергетики, рибництва, річкового транспорту.

Держводагентству підпорядковано:

• обласні управління водних ресурсів;
• 9 басейнових управлінь водних ресурсів (Західного Бугу, Тиси, Дунаю, Дністра-Прута, Південного Бугу, Десни, Росі, Дніпра, Сіверського Дінця);
• 5 управлінь каналів (Головного Каховського, Дніпро-Донбас, Дніпро-Інгулець, Північно-Кримський, каналів Інгулецької зрошувальної системи) та ін.

Спеціалізовані водогосподарські організації здійснюють моніторинг якості вод, моніторинг меліорованих земель.

Ці організації забезпечують експлуатацію державних меліоративних систем на площі близько 5,3 млн га (зрошувальних — 2,2 млн га, осушувальних — 3,1 млн га).

Крім того, водогосподарські організації забезпечують роботу групових водопроводів загальною протяжністю понад 1,6 тис. км, якими подається питна вода у понад 300 сільських населених пунктів.

Регулювання потреби у водних ресурсах, які в Україні через природні умови розподілено нерівномірно, здійснюється за допомогою 1103 водосховищ загальним об'ємом майже 55 км³, 49444 ставків^[2], 7 великих каналів.

Важливою проблемою є захист територій, які знаходяться під загрозою шкідливої діїпаводків і підтоплення.

День працівників водного господарства встановлений Указом Президента України від 18 березня 2003 року і відзначається щорічно в першу неділю червня.

• Водний кодекс України
• Гідрографічне районування України
• Водні ресурси України
• Водосховища України
• Стави України

• Вишневський В.І., Сташук В.А., Сакевич А.М. Водогосподарський комплекс у басейні Дніпра. — К.: Інтерпрес ЛТД, 2011. — 188 с.
• Водне господарство / Енциклопедія сучасної України. — К., 2006. — Т. 5.—  С. 8-9.
• Водне господарство в Україні / За ред. А. В. Яцика, В. М. Хорєва. — К.: Генеза, 2000. — 456 с.
• Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с. — ISBN 978-965-098-2
• Енциклопедія водного господарства, природокористування, природовідтворення, сталого розвитку / А. В. Яцик, В. Я. Шевчук . - К. : Генеза, 2006. - 1000 с. - ISBN 966-504-471-0

• Водогосподарська діяльність // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 41.
• Showheniw I. (1942). Die Wasserwirtschaft der Ukraine (нім.). Berlin: Verlagsanstalt Otto Stollberg. 128 s. + map.