Варецький Валентин Сергійович

Варецький Валентин Сергійович
Народився	16 лютого 1956(1956-02-16) (68 років) Андрієво-Іванівка, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Росія
Діяльність	актор
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
IMDb	nm0889684
Нагороди та премії

Валентин Сергійович Варецький (нар. 16 лютого 1956, село Андрієво-Іванівка, Одеська область) — радянський та російський актор театру та кіно, театральний режисер, Заслужений артист Росії (2001)^[1].

Валентин Варецький народився 16 лютого 1956 року в селі Андрієво-Іванівка, Миколаївського району, Одеської області. У 1975—1979 роках навчався на акторсько-режисерському факультеті Київського театрального інституту, закінчив його з відзнакою. У 1990 році отримав відзнаку за навчання на режисерському відділенні Гітісу.

У 1989—1993 роках був головним режисером Бєлгородського академічного театру.

З 1996 до 2002 — головний режисер Московського обласного театру драми і комедії м. Ногінськ http://motdik.ru [Архівовано 13 травня 2022 у Wayback Machine.]

У 2002—2004 рр. режисер російської версії мюзиклу «Чикаго» (продюсери: А.Пугачова, Ф.Кіркоров)^[2].

• «Ханума» А. А. Цагарелі (Бєлгородський державний академічний драматичний театр ім. М.С. Щепкіна)
• "За двома зайцями» М. П. Старицького (Бєлгородський державний академічний драматичний театр ім. М. С. Щепкіна)
• 2006 — «Сім'я Тотів» В. Еркеня (Московський обласний драматичний театр ім. Островського)
• 2007 — «Міщанин-шляхтич» Ж.-Б. Мольєра (Білоруський республіканський театр юного глядача, Мінськ)^[3]
• 2009 — «Одруження» М. В. Гоголя (Бєлгородський державний академічний драматичний театр ім. М. С. Щепкіна)^[4]

• 1979 — Не дать оступится
• 1985 — Легенда про безсмертя
• 1999 — Небо в алмазах
• 2001 — Гражданин начальник — Фердолевский
• 2002 — Бригада — Михалыч, прораб
• 2002 — Даже не думай! — Егор
• 2002 — Олигарх — член Совета Безопасности
• 2002 — Раскалённая суббота
• 2004 — Штрафбат — немецкий генерал
• 2004 — Красная капелла — Берг
• 2004 — Личный номер — Генерал прокуратуры
• 2005 — Бухта Филиппа — Грузнов
• 2005 — Голова классика — «Высокое начальство»
• 2006 — Тёмный инстинкт — Коротыш
• 2007 — Гражданин начальник 3 — полковник Паршин Григорий
• 2007 — Я сыщик — Косаренко
• 2007 — Смерть шпионам! — Георгий Николаевич Лифанов
• 2008 — Батюшка — майор Миронов
• 2008 — Любовные причуды
• 2009 — Суд — Вячеслав Германович Громов
• 2009 — Папины дочки — Виктор Анатольевич Мавзолеевский, директор сети кинотеатров
• 2009 — «L'affaire Farewell» / «Прощальное дело» (Франция) — Анатолий
• 2011 — МУР. Третий фронт — ювелир
• 2011 — Поцелуй сквозь стену — сотрудник редакции
• 2011 — Пятницкий — Павел Иванович Прошин
• 2011 — Утомлённые солнцем 2: Цитадель
• 2011—2012 — Хозяйка моей судьбы — Главреж
• 2011 — Жажда — генерал Петров
• 2011 — Каменская-6 — майор, замначальника РОВД
• 2011 — Лесник — Фома
• 2012 — Август. Восьмого — начальник Генштаба
• 2012 — Без следа — Николай Тихонов
• 2012 — Братаны-3 — Олег Витальевич Добрынин
• 2012 — Метро — сотрудник метрополитена
• 2012 — Проснёмся вместе? — Семён Михайлович Иванников
• 2012 — Склифосовский — Александр Сминальников
• 2012 — Смерть шпионам. Скрытый враг — Георгий Николаевич Лифанов
• 2013 — Время дочерей — прокурор
• 2013 — Поговори со мною о любви — Дундуков, отец Зинаиды
• 2013 — Пенелопа — Николай Степанович
• 2015—2016 — Последний мент — Семякин
• 2016 — Можете звать меня папой — Юрий Петрович
• 2016 — Шелест — Станислав Николаевич Ольховский

• 1974 — Грамота ЦК ВЛКСМ «За мужність і стійкість, виявлені під час військових подій на острові Кіпр»
• 2005 — Лауреат міжнародного фестивалю «Слов'янські театральні зустрічі»

Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (січень 2019)