Перейти до вмісту

Варга Євген Самійлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Варга Євген Самійлович
Ім'я при народженніугор. Weisz Jenő Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився6 листопада 1879(1879-11-06)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Надьтетеньd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер7 жовтня 1964(1964-10-07)[5][1][…] (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНоводівичий цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Угорщина[6]
 СРСР[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьекономіст, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materБудапештський університет (1907) Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьекономіка[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладІнститут світової економіки і міжнародних відносин РАНd
Будапештський університет[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаМіністр національної економіки Угорщиниd Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор філософії (1909)
ЧленствоРосійська академія наук
Академія наук СРСР
НАНУ
Угорська академія наук
Академія наук НДР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ленінська премія

Варга Євген Самуїлович (угор. Varga Jenő; нар. 6 листопада 1879, Будапешт — пом. 7 жовтня 1964, Москва) — радянський економіст, академік АН СРСР (з 1939), академік Академії наук Української РСР (22.02.1939), лауреат Ленінської премії (1963), діяч міжнародного комуністичного і робітничого руху.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в єврейській родині сільського вчителя.

Закінчив Будапештський університет (1909) зі ступенем доктора філософії.

У роки навчання в Будапештському університеті серйозно вивчав твори теоретиків марксизму, брав участь в соціал-демократичному русі в Австро-Угорщині та Німеччині, з 1906 року був членом угорської соціал-демократичної партії, примикав до її лівого крила. Співпрацював у теоретичних органах соціал-демократичної преси; розгорнув активну дискусію з ідеологом австромарксизма Отто Бауером щодо інфляції в Австро-Угорщині. До Першої світової війни деякий час підтримував центристську позицію в середовищі європейської соціал-демократії, орієнтуючись на праці Карла Каутського; в 1914 році засудив її як опортуністичну і встав на антивоєнні позиції Леніна і Люксембург.

З 1918 році професор політичної економії в Будапештському університеті.

Активний діяч Угорської Радянської республіки. В 1919 емігрував в СРСР. Зустрічався і листувався з В. І. Леніним, був делегатом 4, 5 і 6-го конгресів Комінтерну. В 1927-47 очолював Ін-т світового господарства і світової політики АН СРСР; головний редактор журналу «Мировое хозяйство и мировая политика». Праці з питань політичної економії капіталізму. Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дочка — Марія Євгенівна Варга (одружена з фізіологом Яковом Матвійовичем Прессманом). Внучка — психолог Ганна Яківна Варга (нар. 1954), кандидат психологічних наук, автор книг «Вступ до системної сімейної психотерапії» (2009) та «Сучасна дитина: енциклопедія взаєморозуміння» (2006).

Нагороди, премії, почесні звання

[ред. | ред. код]

Праці

[ред. | ред. код]
  • Проблеми економічної політики за пролетарської диктатури. — М., 1922.
  • Криза світового капіталістичного господарства. — М., 1923.
  • Захід сонця імперіалізму. — М., 1923.
  • Світова економіка та світова криза. — М., 1925.
  • Економіка капіталізму під час заходу сонця після стабілізації. — М., Л. 1928.
  • Світова економічна криза. — М.: Держвидав РРФСР «Московський робітник», 1930. — 173 с.
  • Проблема «організованого капіталізму». — М.: Держвидав РРФСР Московський робітник, 1930. — 28, [3] с.
  • Історичне коріння особливостей німецького імперіалізму. — М., 1946.
  • Зміни економіки капіталізму внаслідок Другої світової війни. — М., 1946.
  • Основні питання економіки та політики імперіалізму (після Другої світової війни). — 2 видавництва, М., 1957 .
  • Капіталізм ХХ століття. — М.: Держполітвидав, 1961. — 148 с.
  • Нариси щодо проблем політекономії капіталізму. — М.: Політвидав, 1964. — 383 с.
  • Вибрані твори: Початок загальної кризи капіталізму Економічні кризи Капіталізм після Другої світової війни (у 3-х томах). — М., 1974.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]