Перейти до вмісту

Булатка великоквіткова

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Булатка
Булатка великоцвіта
Булатка великоцвіта
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Зозулинцеві (Orchidaceae)
Підродина: Epidendroideae
Триба: Neottieae
Рід: Булатка (Cephalanthera)
Вид: Булатка великоцвіта
Cephalanthera damasonium
(Mill.) Druce, 1768
Посилання
Вікісховище: Cephalanthera damasonium
Віківиди: Cephalanthera damasonium
EOL: 1090738
IPNI: 622369-1
NCBI: 78719

Була́тка великоцві́та[1][2][3] (Cephalanthera damasonium) — рідкісна багаторічна рослина родини зозулинцеві. Занесена до Червоної книги України, Росії, Червоного списку Німеччини.

Трав'яниста рослина 10-60 см заввишки. Кореневище коротке, горизонтальне, розгалужене. Стебло пряме, міцне, в нижній частині вкрите коричневими лускоподібними листками. Зрідка квітконосних пагонів буває декілька (до 10 штук). Листки яйцеподібно-еліптичні, 6,5-10 см завдовжки. Суцвіття колосоподібне, рідке, з 3-8 (зрідка до 20) квіток. Приквітки довгі, листоподібні, нижні вдвічі довші за квітки. Квітки великі, двостатеві, білі. Зовнішні листочки оцвітини 1,7-2 см завдовжки, довгасті або ланцетно-довгасті, внутрішні — 1,4-1,6 см завдовжки, обернено-яйцеподібні. Губа біла, всередині жовта. Зав'язь під час дозрівання розкручується. Плід — коробочка до 20-25 мм завдовжки, 8-12 мм завширшки, з прямими реберцями. Вид мінливий, зокрема відомі форми з жовтуватими, чисто-білими (без жовтих плям) квітами і безхлорофільні. Квітне у травні-липні. Плодоносить у липні-жовтні. Розмножується насінням і вегетативно.

Число хромосом 2n = 36.

Поширення

[ред. | ред. код]

Ареал охоплює Малу Азію, Кавказ і Європу — від Середземномор'я до півдня Скандинавії. На території України зустрічається у Карпатах, Поліссі, Західному Поділлі, півдні Криму.

Екологія

[ред. | ред. код]

Зростає у хвойних, змішаних та широколистяних лісах, на галявинах та узліссях, на Поділлі дуже часто - вздовж лісових стежок групами по кілька особин. Надає перевагу буковим, рідше — грабово-дубовим та сосновим лісовим формаціям. В горах підіймається до висоти 1500 м.

Булатка великоквіткова віддає перевагу плодючим ґрунтам з середнім рівнем зволоженності та високим вмістом вапна. Квіти запилюються бджолами та джмілями, нерідко відбувається самозапилення. Насіння не містить ендосперму, тому для його проростання необхідно зараження грибом і утворення мікоризи. Від проростання насінини до появи першого листка проходить 9 років. Завдяки мікоризі доросла рослина не надто залежить від фотосинтезу, тому ця орхідея може зростати у дуже затінених місцях, з цієї ж причини можливе існування безхлорофільних особин.[4]

Значення і статус виду

[ред. | ред. код]

Рослина є лікарською та декоративною. Вирощується у Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України. Охороняється у наступних заповідниках: Карпатському, Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому, «Мис Мартьян», Карадазькому, «Розточчя», «Медобори», в національних парках «Вижницькому», Яворівському, «Синевир» та «Подільські Товтри». Для збільшення популяції необхідна заборона на вирубку лісів, випасання худоби у лісі та збирання квітів.

Систематика

[ред. | ред. код]

Вид Cephalanthera kotschyana іноді розглядають як підвид булатки великоквіткової Cephalanthera damasonium subsp. kotschyana. В природі гібриди цієї рослини з іншими орхідеями невідомі, тому що в неї поширене самозапилення. Втім відомі садові гібриди цього виду з булаткою довголистою і червоною:

  • Cephalanthera × schulzei (Cephalanthera damasonium × Cephalanthera longifolia)
  • Cephalanthera × mayeri (Cephalanthera damasonium × Cephalanthera rubra)

Синоніми

[ред. | ред. код]
  • Cephalanthera acuminata Ledeb.
  • Cephalanthera alba (Crantz) Simonk.
  • Cephalanthera damasonium lusus ochroleuca (Baumg.) Soó
  • Cephalanthera grandiflora auct. non S.F.Gray
  • Cephalanthera lancifolia (F.W. Schmidt) Dumort.
  • Cephalanthera latifolia Janch.
  • Cephalanthera ochroleuca (Baumg.) Rchb.
  • Cephalanthera pallens Sw.
  • Cephalanthera yunnanensis Hand.-Mazz.
  • Cymbidium pallens Sw.
  • Epipactis alba Crantz
  • Epipactis lancifolia F.W. Schmidt
  • Epipactis ochroleuca Baumg.
  • Serapias alba (Crantz) Salisb.
  • Serapias damasonium Mill.
  • Serapias grandiflora Oeder
  • Serapias lancifolia (F.W. Schmidt) Roth
  • Serapias latifolia Mill.
  • Serapias ochroleuca (Baumg.) Steud.
  • Serapias pallens (Sw.) S.B. Jundz.
  • Serapias tota-alba Gilib.

Література

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. [[Червона книга України]], III видання, 2009. Електронна версія. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 26 вересня 2014.
  2. Cephalanthera damasonium // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. [[https://web.archive.org/web/20160403043415/http://econtsh.astra.in.ua/system.php Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович]
  4. Thomas Julou, Bastian Burghardt, Gerhard Gebauer, Daniel Berveiller, Claire Damesin & Marc-André Selosse: Mixotrophy in orchids: insights from a comparative study of green individuals and nonphotosynthetic individuals of Cephalanthera damasonium. In: New Phytologist, Volume 166, Issue 2, Blackwell Publishing, 2005, S. 639–654.(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Булатка великоквіткова [Архівовано 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.] у Червоній книзі України. — Переглянуто 16 листопада 2014.