Бубон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Український бубон

Бу́бон[1]— український музичний ударний інструмент. Є локальним різновидом рамкового барабану, відомого у англомовних джерелах під назвою frame drum. Один із інструментів у складі троїстої музики.[2] Зараз використовується у музичних гуртах, що грають традиційну музику без обробок: Надобридень, US Orchestra, Буття, Божичі, Щука-Риба та інші. Також входить до складу оркестру народних інструментів.[3]

Назва

[ред. | ред. код]

В українській літературній мові найуживаніший варіант «бубон»[4]. Значно рідше, але також використовують варіант"решето"[5]. Існує велика кількість діалектних назв: бубен, бубан, бобун, бубин, бубін, бабон[6], а також бухальце[7], бубна[8] та інші.

Паличка, якою грають на бубні, також має різні назви. Наприклад, М. Лисенко наводить назву «колотушка».[2] Існують інші діалектні варіанти, зафіксованні під час польових експедицій: «салабайка»[9], «балабешка»[7], «бербениця»[10] та інші.

Виготовлення інструменту

[ред. | ред. код]

Музиканти створювали інструменти власноруч або замовляли їх у майстра, орієнтуючись на власні потреби, наявні матеріали та місцеві технології виробництва.  Бубони мали різні модифікації, різнилися за матеріалами, якістю, оздобами — від цього залежали звук і техніка гри. Обід гнули з дерева або використовували старе решето, згодом ободи почали робити з різних видів металу. Паличку, якою грали на бубні, вистругували ножем або ж виточували на верстаті з різних порід дерева. У радянський час, орієнтовно з 1960-х років, почалося масове фабричне виробництво бубнів — у характерному для тієї епохи червоному кольорі. Ці інструменти і досі можна знайти у будинках культури ледь не у кожному селі. Радянський фабричний бубон у 1980-х роках можна було купити в магазині за 12.50 руб. Доступність у магазинах поклала край виробництву інструментів за старою технологією, але навіть фабричні інструменти музиканти могли вдосконалити під свої потреби: прикріпити ручку, додати дзвоники тощо.[11]

Український бубон фабричного виробництва. Виготовлено в УССР.


В Україні бубон робили у різний спосіб, є різні назви цих інструментів та їх окремих частин, різні особливості обробки матеріалів. Виготовлення бубна відбувається у декілька етапів, що передбачають процес обробки матеріалів різних видів: шкури, дерева та металу. Раніше по всій Україні для мембрани використовували собачу, котячу, козячу, телячу шкуру, зрідка — шкуру кролів і навіть великих риб. У більшості регіонів України обечайку для бубна виготовляли з верби, сосни, липи, клена та інших порід деревини. Сиру деревину розколювали, потім вистругували, замочували або парили, загинали навколо бочки, колоди або подібного круглого предмета і фіксували. Таким чином виходила обечайка на яку ставили тарілочки та натягали шкуру.[9]

У живописі

[ред. | ред. код]

У кримських татар існував аналогічний інструмент до українського бубону і мав назву «даре». Традиційно на давулі грають пальцями обох рук[12].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Бубон // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  2. а б Лисенко, Микола (1955). Народні музичні інструменти на Україні (Українською) . Мистецтво. с. 12.
  3. Калениченко, А., ред. (2006). Українська музична енциклопедія (PDF) (Українською) . Київ: ІМФЕ. с. 274.
  4. Словник української мови. (1970—1980).
  5. Словник української мови. (1970—1980).
  6. Матвіяс, І. (ред.). Атлас української мови. Т. Т. 1: Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі. Наукова думка. с. Картка №81.
  7. а б Експедиція проєкту Bubny in Ukraine.
  8. Експедиція проєкту Bubny in Ukraine.
  9. а б Левченко, Андрій (2019). Бубон із села Мельники (Українською) .
  10. Експедиція проєкту Bubny in Ukraine.
  11. Виставка народних інструментів з колекції Андрія Левченка.
  12. Ігор Ходжаніяжов: про кримськотатарську музику. Із фестивалю «Древо роду кобзарського 2021». Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]