Бойко Олег Вікторович

Бойко Олег Вікторович
Народився	28 вересня 1964(1964-09-28) (60 років) Москва, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	бізнесмен, інвестор, виробник
Alma mater	Московський авіаційний інститут

Бойко Олег Вікторович (28 вересня 1964(1964-09-28), Москва) — російський олігарх, підприємець, інвестор, засновник і голова наглядової ради інвестиційної групи Finstar Financial Group^[1][2], продюсер.^[3]

Створена Бойком група Finstar Financial Group включає активи у 30 країнах у сфері фінансових технологій, цифрових послуг та онлайн-кредитування. Серед непрофільних активів Бойка: Рів Гош та Ritzio International. Бойко — співвласник Fashion TV^[4]. Засновник Фонду підтримки паралімпійського спорту Параспорт^[5].

№ 68 серед російських мільярдерів за версією Forbes 2022 року зі статками $1,3 млрд^[6].

Народився 28 вересня 1964 року в Москві^[1].

1996 року Бойко отримав травму хребта, станом на 2016 пересувався за допомогою електроскутера^[7].

Закінчив школу фізико-математичного профілю^[8]. Має чорний пояс із карате^[9].

1981 року^[1] вступив до Московського авіаційного інституту за спеціальністю радіоелектроніка. З 1982 по 1986^[1] працював у обчислювальному центрі Московського університету ім. Ломоносова^[10]. 2006 року закінчив РАНХіГС^[11].

Перші гроші Бойко заробив у школі, організувавши секцію з карате^[9]. 1988 року створив кооператив з торгівлі ПЕОМ та розробки та реалізації математичних програм для ЕОМ^[2].

1990—1993 — створив мережу магазинів об'єднаних у ЗАТ «Концерн „ОЛБІ“» («Олег Бойко Інвестмент») та мережу OLBI-Diplomat, які торгують за дебетовими валютними картками. 1994 року АТВТ «ОЛБІ-Дипломат» (входить до концерну ОЛБІ) випустила акції, та на руки видавалися не вони, а «Свідоцтва про депонування однієї звичайної акції», доходу за ними не гарантували, а розмір дивідендів мали визначати щорічні збори акціонерів^[12]. 1995 року в компанії виникли проблеми через банк «Національний кредит», які виникли на тлі загальної кризи у банківській сфері ^{[13] [14]}. Збори про рішення виплати дивідендів не проводилися, виплати з акцій було припинено^[15]. Одночасно в офісах компанії «ОЛБІ-Дипломат» та банку «Національний кредит» було припинено викуп акцій. У листопаді 2002 р. Арбітражний суд Москви виніс рішення про визнання АТВТ «Олбі-Дипломат» банкрутом^[16].

Володів часткою у виданні Известия. З 1994 входив до ради директорів ГРТ і наглядової ради Сбєрбанку^[10]. 1990—1995 — власник банку «Національний кредит», який згодом продав^[15][7].

1996 року Бойко з партнерами заснував інвестиційну групу Finstar Financial Group^[17]. Серед найбільш значущих активів у різний час значилися Євразхолдінг, латвійський банк Baltic Trust Bank, міжнародна розважальна мережа Ritzio Entertainment Group і парфумерно-косметична мережа Рів Гош^[18][19][20].

В 1999 разом з Олександром Абрамовим створив^[21] ВАТ Євразхолдінг і до березня 2004 був там головою ради директорів. В 2004 Бойко продав свою частку (25 %) за 600 млн доларів^[15].

2002 року^[21] з партнерами створив Ritzio Entertainment Group^[2] на базі московської мережі ігрових салонів «Вулкан», 2006 року став президентом компанії. Ritzio Entertainment перетворилася на найбільший гральний холдинг Східноїх Європи, вона володіє гральними залами в Німеччині, Румунії та Хорватії.

2007 року купив 75 % акцій мережі Рів Гош. Із 71 регіональної філії 48 були розташовані в Санкт-Петербурзі^[22]. Протягом п'яти років мережа «Рів Гош» стала другим за величиною рітейлером на ринку парфумерії та косметики Росії із 190 магазинами середньою площею 200—300 м², розташованих у 40 містах Росії. У 2012 році підприємець продав 51 % акцій Августу Мейєру та Дмитру Костигіну. Учасники ринку оцінили операцію на суму близько 300 млн доларів^[23][24].

2009—2010 — Finstar Financial Group інвестував у лотерейний бізнес. 2010 року Спортлото, кінцевий бенефіціар якого — Бойко, отримало держконтракт на проведення двох тиражних та 10 безтиражних лотерей на підтримку Олімпійських та Паралімпійських зимових ігор у Сочі 2014 року. Згодом Бойко продав Спортлото Сбєрбанку, що належав йому^[25].

У 2014 році компанія «Спортбет», що володіє букмекерською ліцензією № 1 в Росії, змінила власників на групу європейських інвесторів, що розвивають розважальний сектор, у тому числі і букмекерський. До початку 2014 року Бойко продав усі лотерейні та букмекерські активи в Росії та за кордоном^[26].

У 2012 році структури Бойка інвестували в латвійську компанію 4finance і придбали 75 %^[27]. Траст, підконтрольний сім'ї Бойка, на початку 2015 року знизив свою частку в 4finance з 75 % до 49 %^[15][17].

2015 року компанія Finstar вклала 15 млн євро в фінську компанію Euroloan Group. У 2016 році Finstar спільно з Holtzbrinck Ventures інвестували 31,5 млн євро в німецьку онлайн-платформу кредитування Spotcap, що надає кредитні послуги малому та середньому бізнесу.

У квітні 2017 року Бойко заявив про намір інвестувати у фінтех-бізнеси та R&D напрямок портфельних компаній групи $150 млн протягом наступних 5 років^[28]. Працюватиме з фінансовими стартапами Finstar через дочірню компанію FinstarLabs, яка є R&D-центром. На початку 2017 року офіс FinstarLabs відкрився у Берліні. У компанію вже вкладено $30 млн^[29].

Займався розвитком фінансово-інвестиційного напряму бізнесу, переважно у галузі фінансових послуг та технологій^[30].

2013 року Finstar купила частку в Fashion TV, що керує 13 локальними телеканалами в різних країнах^[4].

Продюсер фільму Місто гріхів 2: Жінка, заради якої варто вбивати^[3] та режисерського дебюту Скарлетт Йоханссон — фільму за романом Трумена Капоте Літній круїз.

У листопаді 2023 року Канада зняла санкції проти Бойка, не назвавши причин^[31][32].

Бойко заснував Фонд підтримки паралімпійського спорту «Параспорт»^[5][33][34]. Керує Комісією з розвитку паралімпійського руху Росії при Російському паралімпійському комітеті. У 2022 році фонд став офіційним партнером російської команди на XIII Паралімпійських зимових іграх у Пекіні^[35][36][37].

2014 — директор ток-шоу «Герої нашого часу»^[38], яке знімали на XI зимових паралімпійських іграх у Сочі, шоу вели російський тележурналіст Олександр Любимов та білоруський шоумен із Comedy Club Вадим Галигін. 1 жовтня 2015 року Бойко увійшов до Комітету з розвитку Міжнародної спортивної федерації ампутантів та колясочників IWAS. Федерація IWAS є співзасновником Міжнародного паралімпійського комітету та співзасновником паралімпійських ігор. Про це призначення оголосив президент спортивної федерації Пол де Пас напередодні засідання Генеральної асамблеї^[39].

Під час пандемії COVID-19 2020 року Бойко надав допомогу понад 2000 спортсменам національних збірних з 28 видів паралімпійського спорту з більш ніж 35 суб'єктів Російської Федерації^[40]. Цього ж року Бойко взяв участь у саміті філантропів Форбс 400^[41].

2021 був головою комітету з розвитку паралімпійського руху при Паралімпійському комітеті Росії^[42].

2019 року, за словами адвоката Олега Бойка Вадима Прохорова, бізнесмен звернувся до суду, коли в інтернеті з'явився «мінімум один анонімізований сайт», зареєстрований за межами Росії, який начебто містив недостовірну інформацію про Бойка. Суд визнав, що 11 фрагментів з сайту неправдивими^[43].

За словами юриста, після цього до Google відправили звернення з проханням припинити видачу посилання на цей сайт, посилаючись на закон РФ «Про інформацію, інформаційні технології та захист інформації», згідно з яким пошуковик зобов'язаний припинити видачу інформації, яка є недостовірною або неактуальною. Результатів це не принесло^[43].

У лютому 2021 року Гагарінський суд Москви відхилив позов Бойка до Google. Суд визнав, що Google.ru не може відповідати за інформацію, розміщену в інтернеті третіми особами, а сам поширенням інформації не займається. У позові Бойко вимагав припинити видачу посилань, в обґрунтуванні вимог Бойко вказував, що суд уже визнав цю інформацію такою, що не відповідає дійсності^[44][45].

У серпні Бойко подав скаргу на рішення відхилити його позов до Другого касаційного суду. В результаті в жовтні рішення скасували та відправили на новий розгляд^[44][45]. У грудні 2021 року Олег Бойко через суд домігся від Google видалення з пошукової видачі сайту, де, як він стверджує, міститься недостовірна інформація про нього^[43]. Пізніше Google подав апеляційну скаргу на це рішення. Однак у серпні 2022 року Московський міський суд після розгляду скарги визнав обґрунтованою вимогу до Google LLC видалити з результатів пошуку на прізвище та ім'я позивача посилання на сайти, визнані судом недостовірними^[46][47].

З 2005 року входить до рейтингу 100 найбагатших бізнесменів Росії за версією Forbes з місцями з 31-го по 78-е (№ 78 2014 року)^[1] та статком 550—1500 млн доларів ($1,35 млрд 2014 року^[1]). У лютому 2019 посідав 1561 місце в списку найбагатших людей світу за версією Forbes з особистим статком у 1400 млн доларів. На 2022 рік статки бізнесмена оцінюються в 1300 мільйонів доларів^[1].

Розлучений, дітей немає^[2][21].

Батько — Бойко Віктор Денисович, генеральний директор НВО «Зліт». Мати — Дочар Віра Павлівна, старший науковий співробітник Інституту лікарських рослин РАН.