Бишівський замок
| Бишівський замок | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Бишівське замковище. 2011 рік | ||||
50°16′11″ пн. ш. 29°53′05″ сх. д. / 50.26975° пн. ш. 29.884694444444° сх. д. | ||||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування | Бишів | |||
| Будівництво | XVI ст. | |||
| Стан | Зруйнований, проіснував до кінця XVIII ст. | |||
  Бишівський замок (Україна) | ||||
 | ||||
Би́шівський за́мок — оборонна споруда у містечку Бишеві, зведена в XVI столітті. Зруйнована наприкінці XVIII століття.
Біля посаду стоячий острог, по острогу 2 вежі проїжджих, до того ж острогу прибудоване інше містечко зі стоячим острогом, до нього башта проїжджа з брамою.[1]
Сліди замку залишилися поблизу бишівської школи, однак усе забудовано й знівельовано бульдозером.[2]
Щенсний Харленський — київський підкоморій на давньому городищі своїм коштом побудував невеликий оборонний замок, усипав його валами і просив короля про надання поселенню відповідного привілею.[3] У 1607 році Бишів успадкував син Щенсного Єжи Харленський, який до 1617 року укріпив замкову споруду.
У 1649 році замок був частково зруйнований козаками під проводом Голуба. За козацьких часів в ньому перебувала Бишівська сотня Білоцерківського полку Війська Запорозького.
Після 1676 року ним володіють Тишкевичі, 1689-го, за сприяння Семена Палія, Бишів і замок повертається до родини Харленських.
1711-го Бишів три тижні тримав в облозі гетьман Пилип Орлик. Нарешті він здобув містечко і знищив чимало місцевої шляхти, яка сховалася в костьолі.
1729 року прибулі до Бишева домініканці мусили якийсь час перебувати в одному із замкових будинків. Того самого року Францішек Харлинський на місці старого костьолу, де знаходився родовий склеп Харлинських, з розібраного пустого будинку на замку звів невеличку каплицю.
1768 року Бишів став одним із осередків повстання надвірних козаків — Коліївщини. Надвечір 27 червня 1768 року бишівський замок зайняв отаман повстанців Іван Бондаренко. Після захоплення полковника Бондаренка Бишівський замок пограбували гусари власника Чорнобиля Яна-Миколая Ходкевича, шукаючи гайдамацькі скарби.[4]
- ↑ Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки / Упорядн.: о. Ю. Мицик, М. Кравець; Ред. кол. П. С. Сохань (голова), В. А. Брехуненко (відп. секр.), О. О. Маврін, Г. К. Швидько. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського; Національний університет «Києво-Могилянська академія»; Ніжинська міська рада. — К., 2003. — С. 121.
- ↑ Орест Мацюк «Фортеці й замки України» // «Пам'ятки України», № 2 за 1991 р. — С. 56.
- ↑ Byszów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 515. (пол.)
- ↑ Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — С. 39, 66.
- Білоус Н. Магдебурзькі привілеї Бишева та його власники // Краєзнавство. — 2014. — № 1(86). — С. 58 — 64.
- Букет Є. Бишів у добу середньовіччя і раннього нового часу // Краєзнавство. — 2014. — № 1(86). — С. 52 — 58.
- Замок у Бишеві [Архівовано 5 грудня 2020 у Wayback Machine.](пол.)
