Баранник Дмитро Харитонович
| Дмитро Харитонович Баранник | |
|---|---|
| Народився | 15 грудня 1923 с. Пушкарівка (Верхньодніпровський район) Дніпропетровська область, Україна |
| Помер | 30 січня 2009 (85 років) Дніпропетровськ |
| Місце проживання | Дніпропетровськ |
| Країна |  СРСР Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | мовознавець |
| Alma mater | Дніпропетровський державний університет |
| Галузь | мовознавець |
| Заклад | Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара |
| Посада | з 1971р. по 1988р. – декан філологічного факультету з 1971р. по 1993р. – завідувач кафедри української мови ДДУ |
| Вчене звання | професор з 1972 |
| Науковий ступінь | доктор філологічних наук з 1970 |
| Відомі учні | проф. Прадід Ю.Ф., проф.Попова І.С., Зайцева В.В., Мороз В.Я., Петрова Є.П, Баранник О.Ю. , інші |
| Аспіранти, докторанти | Прадід Юрій Федорович |
| Відомий завдяки: | Систематизації функціонально-стильових різновидів усного монологічного мовлення; створенню наукової школи з проблем мови електронних і писемних форм масової комунікації; співавторству п’ятитомного курсу „Сучасна українська літературна мова” Інституту мовознавства АН України; співавторству і редагуванню виданого вперше в Україні „Російсько-українського словника з авіаційної та ракетно-космічної техніки” (40 тис. слів) |
| Нагороди | Орден Вітчизняної війни ІІ ст. (1985) орден “За мужність” ІІІ ст. (1999) медалі “За взяття Кенігсберга” (1945), “За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945р.” (1946) Медаль Жукова (1998) медаль “Захиснику Вітчизни” (1999) Почесна Грамота Президії Верховної Ради України (1978) знак Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР “За відмінні успіхи в роботі” (1975) медаль А.С.Макаренка (1983) нагорода Ярослава Мудрого АН вищої школи України в галузі науки і техніки (1996) Почесна грамота Наукового Товариства імені Шевченка в Америці за вагомий внесок у розвиток українознавчих досліджень (Нью-Йорк, 2001) Благословенна грамота Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета (2002) |
| Заслужений працівник вищої школи України (1985), Відмінник освіти України (2000), заслужений професор Дніпропетровського національного університету (1998), академік Академії наук вищої школи України (1993), почесний академік Кримської Академії наук (2000). | |
Бара́нник Дмитро́ Харито́нович (15 грудня 1923, с. Пушкарівка, тепер Верхньодніпровський район Дніпропетровської області — 30 січня 2009, м. Дніпропетровськ) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1972, професор з 1972, заслужений працівник вищої школи України з 1985.
У 1952р. закінчив історико-філологічний факультет Дніпропетровського університету, спеціальність „Філолог. Викладач української мови і літератури”. У червні 1956р. захистив кандидатську, в листопаді 1970р. – докторську дисертації. Вчене звання професора присвоєно в червні 1972р.
Працював у Дніпропетровському університеті з часу його закінчення: з 1955р. по 1971р. – на посадах ст. викладача, доцента, професора кафедри української мови, з 1971р. по 1993р. – завідувач кафедри української мови ДДУ, з 1971р. по 1988р. – декан філологічного факультету, з 1993р. − 2009р. – професор кафедри.
Наукові галузі, в яких працював: граматична структура української мови, термінологічна лексикографія, структурна і функціональна типологія усного літературного мовлення, мова засобів масової комунікації. Систематизація функціонально-стильових різновидів усного монологічного мовлення, новий підхід до визначення критеріїв цієї систематизації вперше в українському мовознавстві знайшли висвітлення у працях Д.Х.Баранника і були новим напрямом у лінгвістиці 60-70-х років (УРЕ, 1984, т.11, кн.2, с.257). Створив наукову школу з проблем мови електронних і писемних форм масової комунікації. Підготував 23 кандидати філологічних наук. Його учні працюють у багатьох вищих навчальних закладах та наукових установах України.
Опублікував понад 160 наукових робіт, серед них дві монографії („Драматичний діалог”, 1961 (у співавторстві з Г.М.Гаєм) та „Усний монолог”, 1969), розділи в шести колективних монографіях Інституту мовознавства Національної Академії наук України. Співавтор п’ятитомного курсу „Сучасна українська літературна мова” Інституту мовознавства АН України. Ця праця є на сьогодні основним посібником з наукового курсу української мови для студентів філологічних факультетів університетів України. Один з укладачів і наукових редакторів виданого вперше в Україні „Російсько-українського словника з авіаційної та ракетно-космічної техніки” (40 тис. слів). Публікації у збірниках матеріалів 10-го Міжнародного конгресу лінгвістів (Бухарест, 1967), 9-го та 11-го Міжнародних з’їздів славістів (Київ, 1983; Братислава, 1993).
Вів значну науково-організаторську роботу – спочатку як декан факультету та завідувач кафедри, а згодом – як керівник Південного регіонального центру філології та мистецтвознавства АН вищої школи України. З його ініціативи в 1976р. на факультеті була відкрита спеціалізована рада для захисту докторських дисертацій з мовознавчих дисциплін, головою якої він був протягом 10 років (1976 – 1986). У спеціалізованій раді було захищено кілька десятків докторських і велика кількість кандидатських дисертацій, що значною мірою поліпшило ситуацію з забезпеченням вузів південно-східного регіону України кадрами вищої кваліфікації.
У 1993р. був обраний академіком АН вищої школи України, у 2000р. – почесним академіком Кримської Академії наук. Був членом Української національної комісії з питань правопису при Кабінеті Міністрів України, членом бюро Українського комітету славістів. Мав почесне звання заслуженого працівника вищої школи України (1985). Відмінник освіти України (2000), заслужений професор Дніпропетровського національного університету (1998).
Наукові та почесні звання: доктор філологічних наук, професор, заслужений працівник вищої школи України (1985), академік АН вищої школи України (1993), почесний академік АН Криму (2000), Відмінник освіти України (2000), заслужений професор Дніпропетровського національного університету (1998).
Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороди: орден Вітчизняної війни ІІ ст. (1985), орден “За мужність” ІІІ ст. (2003), медалі „За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945рр.” (1945), “За взяття Кенігсберга” (1945), Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1978), Медаль А.С.Макаренка (1983), академічна Нагорода Ярослава Мудрого АН ВШУ (1996), Нагорода Святого Володимира АН ВШУ (2003), Почесна Грамота Президії Верховної Ради України (2003).
- Краснощок І. Доктор філології // Придніпровський комунар. – 1974. – 12 січня.
- Шашкін І. Учений, педагог, вихователь // За передову науку. – 1983. – 12 грудня.
- Пуппо И. Уча добру и разуму // Днепр вечерний. – 1983. – 24 декабря.
- Баранник Дмитро Харитонович // Біобібліографія вчених ДДУ. Гуманітарні науки. – Видавництво Дніпропетровського університету, 1993. – С.28 – 36.
- Баранник Дмитро Харитонович // Академіки Академії наук вищої школи України. Довідник. – Київ, 1994. – С.21.
- Баранник Дмитро Харитонович // Академіки Академії наук вищої школи України. Довідник. – Київ, 1997. – С.
- Баранник Дмитро Харитонович // Хто є хто в Україні. – Київ: Наукове товариство імені Петра Могили. Вид-во “К.І.С.”, 1997. – С.29 – 30.
- Баранник Дмитро Харитонович // Хто є хто в Україні. 1997: Біографічний словник. – Київ: Українська Академія наук національного прогресу. Інститут гуманітарних досліджень. Вид-во “Фенікс”, 1997. – С.20.
- Баранник Дмитро Харитонович // Імена України. Біографічний щорічник. 1999. – Київ. Українська Академія наук національного прогресу. Інститут гуманітарних досліджень. Вид-во “Фенікс”, 1999. – С.26.
- Баранник Дмитро Харитонович // Хто є хто в Україні. 2000. – Київське наукове товариство імені Петра Могили. Вид-во “К.І.С.”, 2000. – С.21.
- Баранник Дмитро Харитонович // Українська мова: Енциклопедія. – К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2000. – С.42.
- Баранник Дмитро Харитонович // Академіки Академії наук вищої школи України. Довідник. – К., 2001. – С.29. 13. Баранник Дмитро Харитонович // Імена України. Біографічний щорічник. 2001. – Київ. Українська Академія наук національного прогресу. Інститут гуманітарних досліджень. Вид-во “Фенікс”, 2002. – С.32.
- Дмитро Харитонович Баранник // Непогасна зоря українства. – Дніпропетровськ: Пороги, 2003. – С.28 – 31.
- Федорова Н.Ф., Мороз В.Я. Філологія – його творче покликання // Матеріали студентської наукової конференції (квітень 2003). – Дніпропетровськ: Пороги, 2003. – С.52 – 55.
- Баранник Дмитро Харитонович // Кто есть кто в Крыму. 2002 – 2003. Персоналии. Структуры. – Симферополь: Таврический издательский Дом, 2003. – С.31.
- Баранник Дмитро Харитонович // Професори Дніпропетровського національного університету: Біографічний довідник / Голова редколегії М.В.Поляков. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2003. – С.14 – 15.
- В.Галацька. Шляхетна науковість професора Баранника // Ми – з класичного університету. Дніпропетровський національний: час, події, люди / За заг. редакцією проф. М.В.Полякова. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського уні��ерситету, 2003. – С.10 – 11.
- Галина Канцерова. Войну прошёл, закончил вуз, чтобы принять науки груз // Днепр вечерний. – 2003. – 24 октября.
- Дмитро Харитонович Баранник. Короткі нариси про життя і діяльність з нагоди 80-річчя від дня народження / Упорядник д-р філол. наук, проф., акад. АН ВШ України Прадід Ю.Ф. – Сімферополь: Доля, 2003. – 80 с.
- На ниві української філології: Збірник наукових праць. Присвячується 80-річчю від дня народження д. філол.. наук професора Д.Х.Баранника. – Дніпропетровськ: Пороги, 2003. – 260 с.
- Дубінчак Р. “Він ваш син, ваш єдиний Дмитро...” // Придніпровський комунар. – 2004. – 10 січня.
- Баранник О.Ю. Его судьбой стал университет: академик Дмитрий Харитонович Баранник // Білорусь – Україна: Діалог культур: матеріали II Міжнародного науково-практичного форуму (04.04.2019, 18.04.2019). – Дніпро, 2019. – С. 15–25.