Барабаш-Никифорів Ілля Ілліч

Барабаш-Никифорів Ілля Ілліч
Ілля Барабаш-Никифорів на острові Кильдин, Баренцове море, 1927
Народився	21 липня (2 серпня) 1894 Катеринослав, Російська імперія
Помер	31 грудня 1980(1980-12-31) (86 років)
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	зоолог, еколог, викладач університету
Галузь	зоологія і екологія
Alma mater	Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий ступінь	доктор біологічних наук (1939)
Знання мов	російська
Заклад	Воронезький державний університет і Дніпропетровський національний історичний музей імені Дмитра Яворницького
Нагороди

Ілля Ілліч Барабаш-Никифорів (нар. 21 липня (2 серпня) 1894, Катеринослав (нині — Дніпро) — пом. 1980, Воронеж) — український зоолог, доктор біологічних наук, професор, відомий фахівець у галузі екології тварин. Автор кількох монографій і підручника «Теріологія», видав один із перших практичних посібників з охорони природи в Україні.

Публікував праці про фауну Наддніпрянщини і Чорного моря, описав нові підвиди чорноморських дельфінів. Брав участь у наукових експедиціях в Арктиці (Баренцове море) і Тихому океані (Командорські острови). Працював в університетах Дніпра, Москви й Воронежа.

Підписувався як Барабаш, Барабаш-Никифорів та Барабаш-Никифоров^[1].

Народився 21 липня (2 серпня) 1894 року в Катеринославі (нині — Дніпро)^[2]. Батько — агроном, мав плодовий розплідник у степовому хуторі поблизу Сури^[1]. 1926 року Ілля закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Єкатеринославського університету^[2]. Серед його наукових наставників були відомі українські учені, професори Дмитро Яворницький та Микола Акімов^[1]. Під час навчання паралельно працював у школі та краєзнавчому музеї^[2]. У музеї протягом 3 років обіймав посаду хранителя та зібрав у ньому свій перший матеріал з теріології та орнітології^[1].

1924 року опублікував ілюстровану брошуру «Охорона та вивчення природи степової смуги України» — один із перших практичних посібників з охорони природи, виданих в Україні; для викладачів Єкатеринославських російських 5-річних педагогічних курсів^[3].

1928 року випустив книгу про фауну рідного краю: «Нариси фавни степової Наддніпрянщини (колишньої Катеринославщини)»^[1].

1925 року брав участь в гельмінтологічній експедиції Костянтина Скрябіна на Донбас, 1927-го — в експедиції з вивчення промислової фауни Баренцового моря. За підсумками цієї подорожі випустив книгу «Понад берегами Північного Полярного моря» (1929)^[2].

1929 року перебував у Західносибірській науково-промисловій експедиції «Союзхутра» зі створення промислових запасів ондатри. У 1930—1932-х роках працював у Тихоокеанській науково-промисловій експедиції — на Командорських островах, де зібрав багато матеріалів про різних видів ссавців (песці, калани, тюлені, кити) та провів докладні дослідження екології калана. У результаті випустив праці «Калан, або морська видра» (1933), «Ластоногі Командорських островів» (1936), «До біології командорського песця» (1937), «Калан» (1947)^[2].

У 1933–1934 роках працював у Чорноморській експедиції від Всеросійського науково-дослідницького інституту рибного господарства та океанографії (ВНІРО): Барабаш-Никифорів досліджував дельфінів та розробив методику спостереження за водними тваринами. Окрім цього, описав нові підвиди чорноморських дельфінів: Delphinus delphis ponticus (1935) та Tursiops truncatus ponticus (1940). Згодом працював у вищих навчальних закладах Москви й Саратова^[2].

1938 року Ілля Барабаш-Никифорів переїхав у Воронеж та очолив створену ним же кафедру зоології хребетних у Воронезькому університеті. 1939 року захистив докторську дисертацію на тему «Матеріали з екології та систематики морських промислових ссавців СРСР», а 1940-го опублікував монографію «Фауна китоподібних Чорного моря, її склад та походження»^[2].

Під час Другої світової війни та деякий час після неї очолював групу з моніторингу туляремії та популяцій гризунів-переносників. У Воронежі розбудовував зоологічний музей. 1957 року випустив фауністичне зведення «Звірі південно-східної частини Чорноземного центра»^[2].

У 1950–1970-х роках досліджував хохулю, її екологію та проблеми моніторингу і збереження. 1958 року Львівський університет опублікував його статтю «Особливості меж ареалів деяких видів хребетних тварин на території Середнього Подоння» у збірнику «Проблеми зоогеографії суходолу»^[2].

Працював у Воронезькому університеті до кінця життя. Помер 1980 року^[2].

Українською

• Барабаш-Никифоров, І. І. 1928. Нариси фавни степової Наддніпрянщини (колишньої Катеринославщини). Частина 1: Загальний огляд природи; частина 2: Фауна краю — 1. Ссавці. Державне вид-во України, Дніпропетровське, 1–137.
• Барабаш-Никифорів, І. 1929. Понад берегами північного полярного моря. Переклад з рос. рукопису О. Василенко. Держ. вид-во України, Харків, 1–96.

Російською

• Барабаш-Никифоров, И. И. 1927. К маммологической характеристике степной полосы Украины. I. Ungulata. Копытные. Записки Днепропетровского ИНО, 117–132.
• Барабаш-Никифоров, И. И. 1940. Фауна китообразных Чёрного моря, её состав и происхождение. Издательство Воронежского университета, Воронеж, 1–85.
• Барабаш-Никифоров, И. И. 1957. Звери юго-восточной части Черноземного центра. Книжное изд-во, Воронеж, 1–370.
• Барабаш-Никифоров, И. И. 1958. Особенности границ ареалов некоторых видов позвоночных животных на территории Среднего Подонья. Проблемы зоогеографии суши. Изд-во Львовского ун-та, Львов, 9–13.
• Барабаш-Никифоров, И. И., А. Н. Формозов. 1963. Териология: Учебное пособие для гос. ун-тов. Высшая школа, Москва, 1–396.
• Барабаш-Никифоров, И. И. 1968. Русская выхухоль. Центрально-Черноземное книжное изд-во, Воронеж, 1–63.
• Барабаш-Никифоров, И. И., С. В. Мараков, A. M. Николаев. 1968. Калан (Морская выдра). Наука, Ленинград, 1–184. [Попередні видання: 1933, 1947]
• Простаков, Н. И., С. И. Обтемперанский. 2004. Илья Ильич Барабаш-Никифоров (1894–1980): к 110-летию со дня рождения. Зоологический журнал, 83 (10): 1294–1296.

1. ↑ ^{а б в г д} Вихідці з України в Арктиці: Ілля Барабаш-Никифорів (1894—1980). Експедиція ХХІ (укр.). Національний антарктичний науковий центр. 30 вересня 2022. Процитовано 9 липня 2024.
2. ↑ ^{а б в г д е ж и к л} Загороднюк, І. 2022. Ілля Барабаш-Никифоров (1964–2018) — теріолог, музеолог, дослідник-фундаменталіст. В кн.: Теріологія в Україні. Частина 1 [100 визначних дослідників минулого]. Упорядник та ред. І. Загороднюк. УТТ та ННПМ НАН України, Київ, 35–38. (Novitates Theriologicae; Pars 14).
3. ↑ Пам'ятки природоохоронної літератури України. Антологія українських видань, присвячених охороні природи початку XX століття (1914—1932): монография. Серія: «Conservation Biology in Ukraine». Вип. 12 / сост. О. Василюк; ред. К. Норенко; дар. О. Василюк // Пам'ятки природоохоронної літератури України. Антологія українських видань, присвячених охороні природи початку XX століття (1914—1932)