Арнольд Юрій Карлович

Арнольд Юрій Карлович
Основна інформація
Дата народження	1 (13) листопада 1811
Місце народження	Санкт-Петербург, Російська імперія
Дата смерті	8 (20) липня 1898 (86 років)
Місце смерті	Сімферополь, Російська імперія
Поховання	Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Громадянство	Російська імперія
Професії	композитор, музикознавець, теоретик музики, музичний педагог
Вчителі	Гунке Йосип Карловичd
Батько	Арнольд Карл Івновичd[1]

Юрій (Георгій) Карлович Арно́льд (псевдоніми — А. Ю. Гармонін, Меломан; нар. 13 листопада 1811, Санкт-Петербург — пом. 20 серпня 1898, Каракаш) — російський музикознавець, музичний критик, композитор, вокальний педагог.

Народився 1 [13] листопада 1811(18111113) року в місті Санкт-Петербурзі (нині Росія) в обрусівшій німецькій сім'ї. Навчався на філологічному факультеті у Дерптському університеті. Навчання не закінчив. Вивчав гармонію у Леопольда Фукса та контрапункт у Йосипа Гунке.

До 1863 року і з початку 1890-х років жив у Санкт-Петербурзі, протягом 1863—1871 років — у Лейпцигу, з 1871 року — у Москві. Помер 8 [20] серпня 1898 року в поселені Каракаші (нині у складі Сімферополя). Похований у Санкт-Петербурзі на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

У своїх теоретичних працяхвелику увагу приділяв давньоруському церквному і народному співу. Один із перших серед російських дослідників прагнув виявити зв'язок між музичним мистецтвом і суспільним життям. Багато його праць за наявністю цікавих поглядів і гіпотез відрізняються, однак, однобічністю, в них зустрічаються і фактичні помилки.

Яскраві замальовки російського музичного побуту ХІХ століття містять «Спогади» (3 випуски, 1892—1893) і оповідання «Любов вчителя музики» (1833, опубліковане під псевдонімом Карло Карліні, 1836).

Переклав на німецьку мову лібрето опер «Руслан і Людмила» (1843), «Русалка» (1862), «Юдита» і «Орлеанська діва» (1879).

Винайшов «ампліфікатор» (механічний пристрій для фортепіано, що додає звуку співочості). Автор опери «Останній день Помпеї», кількох оперет, кантати «Світлана» (текст Василя Жуковського, 1-ша премія Санкт-Петербурзького філармонічного товариства, 1839), оркестрових увертюр «Борис Годунов» і «Ніч на Івана Купала», багатьох романсів.

Публікувався у музичних журналах, зокрема в «Русском музыкальном вестнике», «Баяне» та інших. Серед публікацій:

• Der Einfluss des Zeitgeistes auf die Entwicklung der Tonkunst, Lpz., 1867;
• Über Schulen für musikalische Kunst, Lpz., 1867;
• Die Tonkunst in Russland bis zur Einführung des abendlöndischen Musik- und Notensystems, Lpz., 1867;
• Betrachtungen ьber die Kunst der Darstellung in Musikdrama, Lpz., 1867;
• Наука о музыке на основании эстетических и физиологических законов, том 1. Гармония, частина 1, випуск 1, переклад з німецької, Москва, 1875;
• Теория древнерусского церковного и народного пения на основании автенических трактатов и акустического анализа, випуск 1, Москва, 1880;
• Гармонизация древнерусского церковного пения по эллинской и византийской теории и акустическому анализу, Москва, 1886;
• Воспоминания, випуск 1-3, Санкт-Петербург, 1892—1893;
• Die alten Kirchenmelodien, historisch und akustisch entwickelt, Lpz., [1898];
• Теория постановки голоса по методу старой итальянской школы и применение теории к практическому обучению красивому образованию певческих звуков, випуск 1-3, Санкт-Петербург, 1897—1898, 2, випуск 1, Санкт-Петербург, 1913.

Писав рецензії на виступи Семена Гулака-Артемовського, О. П. Петрова та інших.

• И. М. Ямпольский. Арнольд Юрий (Георгий) Карлович // А — Гонг : [рос.]. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973. — Ствп. 223—224. — (Энциклопедии. Словари. Справочники : Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш ; 1973—1982, т. 1). (рос.);
• Арнольд Юрій (Георгій) Карлович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 80. — ISBN 5-88500-27-1

1. ↑ Арнольды // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — Сент-Питерсберг: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. II. — С. 151–152.
   d:Track:Q23892889d:Track:Q4065721d:Track:Q19908137d:Track:Q49236d:Track:Q602358d:Track:Q24334528