Армія «Схід»

Головне командування польських військ у Східній Галичині
Naczelne Dowództwo Wojsk Polskich w Galicji Wschodniej
Карта, що показує обшир під контролем ЗУНР (синім), прорив блокади Львова поляками (листопад 1918) і прийдешній польсько-радянський кордон
На службі	17 листопада 1918 — 23 березня 1920
Країна	II Польська Республіка
Належність	Головного командування польських військ
Вид	Сухопутні війська
Роль	захоплення і утримання Східної Галичини
Чисельність	23 000 (березень 1919)
У складі	Збройних сил Польщі
Війна	Польсько-українська
Командування
Перший командувач	генерал Тадеуш Розвадовський
Останній командувач	генерал-поручник Вацлав Івашкевич-Рудошанський

Головне командування польських військ у Східній Галичині (пол. Naczelne Dowództwo Wojsk Polskich w Galicji Wschodniej), неофіційно: Армія «Схід» (пол. Armia „Wschód”), Командування «Схід» (пол. Dowództwo „Wschód”) — оперативне з'єднання Війська Польського, утворене в листопаді 1918 року для потреб польсько-української війни.

Армія мала власну відзнаку — Хрест Армії «Схід»^[1].

17 листопада 1918 року армію очолив генерал Тадеуш Розвадовський. Він організував штаб армії, куди ввійшли досвідчені та добре підготовлені офіцери як з австрійської армії, так і з Легіонів. Співорганізатором армії «Схід» був полковник Владислав Сікорський, який, побоюючись помсти людей Пілсудського (що звинувачували його в агентурній діяльності на користь австрійців), прийняв пропозицію Розвадовського обійняти посаду головного квартирмейстра.

Головне командування польських військ у Східній Галичині складалося з двох відділень: оперативного (включно зі штабом) та квартирмейстерського. Організацію командування та особовий склад регулювали накази генерала Розвадовського.

Армія «Схід» вела бої за Східну Галичину з частинами УГА. Після зняття облоги Львова в березні 1919 р. на посаді командувача армії Розвадовського змінив генерал Вацлав Івашкевич-Рудошанський.

Після вдалого наступу на позиції Української Галицької Армії у травні 1919 р. Головне командування польських військ вирішило об’єднати армію «Схід» із Волинським фронтом в один Галицько-Волинський фронт, оскільки воно вважало польсько-українську війну за фактично виграну (українці контролювали тільки невелику смугу, обмежену Збручем, Дністром і захопленим поляками Чортковом).

• M. Klimecki, Polsko-ukraińska wojna o Lwów i Wschodnią Galicję. Aspekty polityczne i wojskowe, Warszawa 1997. (пол.)
• M. Patelski, Generał broni Tadeusz Jordan Rozwadowski żołnierz i dyplomata, Warszawa 2002. (пол.)
• E. Romer, Pamiętnik paryski (1918-1919), Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódź 1989. (пол.)