Перейти до вмісту

Аполлонов Іван Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Іван Аполлонов.
Аполлонов Іван Григорович
Народження10 вересня 1930(1930-09-10)[1] або 28 квітня 1933(1933-04-28)[2]
Ярославцев Лог[1] або Веселий Поділ, Семенівський район, Полтавська область[2]
Смерть6 лютого 2018(2018-02-06)
 Київ, Україна
Країна СРСР
 Україна
НавчанняСанкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца
Діяльністьхудожник
ВчительСмирнов Борис Олександровичd і Васильковський Володимир Сергійовичd
ПрацівникКиївський завод художнього скла
ЧленНаціональна спілка художників України і Національна спілка майстрів народного мистецтва України
ПартіяКПРС
ДітиАполлонов Олексій Іванович
Нагороди
Народний художник України заслужений художник УРСР

Іва́н Григо́рович Аполло́нов (28 квітня 1933, Веселий Поділ — 6 лютого 2018, Київ) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва (художнє скло); член Спілки радянських художників України з 1964 року та Національної спілки майстрів народного мистецтва України з 1991 року. Заслужений художник УРСР з 1983 року, народний художник України з 2011 року[3]. Батько художника Олексія Аполлонова.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 28 квітня 1933 року в селі Веселому Подолі (нині Кременчуцький район Полтавської області, Україна). За іншими даними народився 10 вересня 1930 року в селі Ярославцевому Логу (нині Алтайський край, Росія).

1951 року закінчив Кременчуцьке художньо-ремісниче училище[4]. Впродовж 1954—1960 років навчався в Ленінградському вищому художньо-промисловому училищі імені Віри Мухіної (викладачі В. Марков, Борис Смиронов, Володимир Васильковський). Член КПРС. Починаючи з 1960 року працювава на посаді художника, а згодом головного художника на Київському заводі художнього скла. Був одним із засновників Київської школи художнього скла.

Жив у Києві, в будинку на проспекті 40-річчя Жовтня № 94/96, корпус ІІ, квартира 39, пізніш в будинку на Мінському шосе № 12, квартира 61[5]. Помер в Києві 6 лютого 2018 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював в галузі декоративного (художня кераміка і художня обробка скла) та монументального мистецтва. Серед робіт:

декоративні вази
  • «Київ» (1964);
  • «1917 рік» (1967);
  • «1967 рік» (1967);
  • «Півень» (1967);
  • «Образи дівчат» (1989);
  • «Дніпровська хвиля» (1990);
декоративні композиції
  • «Садок вишневий коло хати» (1972);
  • «Тополя» (1975);
  • «Ранок Київської Русі» (1982);
  • «На рідних луках» (1982);
  • «Ой не шуми, луже» (1985);
  • «Відлига» (1980-ті—1990-ті);
  • «Весна» (1980-ті—1990-ті);
  • «Сінокіс» (1980-ті—1990-ті);
  • «Полум'я» (1980-ті—1990-ті);
  • «Урожай» (1980-ті—1990-ті);
  • «Козак Мамай» (1980-ті—1990-ті);
  • «Флейта» (1980-ті—1990-ті);
  • «Ноктюрн» (1980-ті—1990-ті);
  • «Березень» (1980-ті—1990-ті);
  • «На схилах Дніпра» (1980-ті—1990-ті);
  • «Човен» (1980-ті—1990-ті);
  • «Морська хвиля» (1980-ті—1990-ті);
  • «Лісова фантазія» (1980-ті—1990-ті);
  • «Лісова пісня» (1980-ті—1990-ті);
  • «Кантата» (1980-ті—1990-ті);
графічні серії
  • «Північ. Біле море» (1975);
  • «Гори Вірменії» (1978—1980);
  • «Байкал» (1980—1982);
  • «Пуща-Водиця» (1980—1982).

На шевченківські теми виконав:

  • блюдо «Реве та стогне Дніпр широкий» (1963, кришталь, алмазна грань);
  • таріль «Кобзар» (1964, скло, алмазна грань);
  • таріль «Тарас Григорович Шевченко» (1964; скло, розпис);
  • «Тополя» (1964, кришталь, алмазна грань);
  • склянку «Тече вода з-під явора» (1964, кольорове скло, алмазна грань).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1960 року, всесоюзних з 1957 року та міжнарних виставках з 1962 року (ЧССР, ПНР, НДР, СРР), міжнародних симпозіумах з гутного скла у Львові у 1989, 1992 та 1995 роах. Персональна виставка майстра пройшла у Києві у 1984 році.

Твори зберігаються в Національномуй музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному музеї історії України та інших музеях України.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б колектив авторів Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  2. ↑ а б Українська радянська енциклопедія — Київ: Головна редакція УРЕ, 1959.
  3. ↑ Указ Президента України від 23 березня 2011 року № 331/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва»
  4. ↑ Киевский художник Аполлонов Иван Григорьевич. Соцреализм. Киевский клуб коллекционеров. Архів оригіналу за 15 жовтня 2017. Процитовано 15 жовтня 2017.(рос.)
  5. ↑ Довідник членів спілки худлжників України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 9 квітня 2021.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аполлонов_Іван_Григорович&oldid=40093080