Перейти до вмісту

Аня Тейлор-Джой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аня Тейлор-Джой
Anya Taylor-Joy
Ім'я при народженніангл. Anya-Josephine Marie Taylor-Joy[4]
Народилася16 квітня 1996(1996-04-16) (28 років)
Маямі, Флорида, США
Національністьанглійці[5], шотландці[5] і іспанці[6]
ГромадянствоСША США
Діяльністьмодель, телеакторка, кіноакторка, акторка озвучення
Alma materQueen's Gate Schoold і Northlands Schoold
Роки діяльності2014 — дотепер
У шлюбі зMalcolm McRaed[7]
БатькиDennis Taylord
Jennifer Marina Joy-Moranchod
IMDbID 5896355
Нагороди та премії
CMNS: Аня Тейлор-Джой у Вікісховищі

Áня Джозефíна Марíя Тéйлор-Джóй (англ. Anya Josephine Marie Taylor-Joy; нар. 16 квітня 1996(19960416), Маямі, Флорида, США) — акторка[a] та модель. Вона здобула кілька нагород, зокрема «Золотий глобус» і Гільдії кіноакторів США, а також номінації на кінопремію BAFTA та прайм-тайм премію «Еммі».

Народилася в Маямі і росла в Буенос-Айресі та Лондоні, залишила школу у 16 років заради акторської кар'єри. Після невеликих телевізійних ролей досягла успіху завдяки головній ролі у знаному фільмі жахів «Відьма» (2015). Тейлор-Джой знялася у фільмі жахів «Спліт» (2016), його продовженні «Скло» (2019) і чорній комедії «Чистокровні» (2017), а також отримала Трофей Шопар на Каннському кінофестивалі 2017 року.

Тейлор-Джой з'явилася у п'ятому та шостому сезонах телевізійної кримінальної драми «Гострі картузи» (2019—2022) і зіграла Емму Вудгаус у драмі «Емма» (2020), яка принесла їй номінацію на «Золотий глобус». У 2020 році роль шахового вундеркінда Бет Гармон у мінісеріалі Netflix «Ферзевий гамбіт» принесла всесвітнє визнання, а також «Золотий глобус» і премію Гільдії кіноакторів і номінацію на прайм-тайм премію «Еммі». Відтоді Тейлор-Джой знялася у низці фільмів: «Минулої ночі у Сохо» (2021), «Варяг» (2022), «Меню» (2022) і «Брати Супер Маріо в кіно» (2023).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 16 квітня 1996 року в Маямі, штат Флорида, в родині Денніса Алана Тейлора[10], колишнього банкіра, та Дженніфер Марини Джой, психолога. Її батько — аргентинець англійського та шотландського походження, син батька — британця та матері — англо-аргентинки[11][12][13]. Її мати народилася в Замбії у родині англійського дипломата Девіда Джоя й іспанки з Барселони[14]. Вона заявила, що її народження в Маямі було «щасливим випадком», оскільки батьки тоді відпочивали в місті. Завдяки місцю народження вона має американське громадянство відповідно до закону про громадянство право ґрунту[15]. Вона наймолодша з шести сиблінгів, четверо з яких від попереднього шлюбу її батька[16].

Тейлор-Джой жила зі своєю сім'єю в Буенос-Айресі, де до шести років навчалася у місцевій школі, потім сім'я переїхала в район Вікторія у Лондоні[17][18]. Вона вільно володіє іспанською й англійською мовами[17][19][20]. Для Тейлор-Джой переїзд став «травматичним» і спочатку вона відмовилася вивчати англійську в надії повернутися до Аргентини[21]. Вона навчалася у міжнародній молодшій школі Hill House[22], а потім у Queen's Gate School, беручи участь у шкільних постановках. У школі дівчинка мала соціальні труднощі, згадуючи:

Я справді відчувала, що нікуди не вписуюся. Я була надто англійкою, щоб бути аргентинкою, надто аргентинкою, щоб бути англійкою, надто американкою, щоб бути кимось... Діти просто не розуміли мене ні в якому вигляді... Раніше мене замикали в шафках[13].

До 15 років Тейлор-Джой опановувала балет[23]. У 17 років її помітила модельна агенція Storm Management Сари Дукас біля універмагу Harrods у Найтсбріджі, Лондон[24][25]. Вона підписала контракт за умови, що це не зашкодить її акторскій кар'єрі. Під час знімання реклами телевізійного серіалу «Абатство Даунтон», від якого вона майже відмовилася, оскільки готувалася до іспитів GCSE, актор Аллен Ліч почув як Тейлор-Джой декламувала вірш Шеймаса Гіні «Digging». Згодом він познайомив її зі своїм агентом, з яким вона підписала контракт як акторка[26].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

2013—2019: ранні роботи та прорив

[ред. | ред. код]

Дебютувала Тейлор-Джой у фентезійній комедії жахів «Академія вампірів» 2014 року, але її вирізали з остаточного монтажу і не згадали в титрах[27][28]. Вперше на телебаченні з'явилася як Філіппа Коллінз-Девідсон в епізоді детективного драматичного серіалу «Індевор», після чого отримала періодичну роль у фантастично-пригодницькому драматичному серіалі «Атлантида» 2015 року[29]. Того ж року з'явилася у головній ролі у фільмі жахів Роберта Еґґерса «Відьма» про пуританську сім'ю, яка стикається з силами зла в лісі неподалік їхньої ферми в Новій Англії. Прем'єра відбулась на кінофестивалі «Санденс» 2015 року й отримала схвальні відгуки критиків[30][31]. Ця роль стала її проривом[32][33]. Ентоні Лейн з «Нью-Йоркера» назвав Тейлор-Джой «дивовижною у цій ролі, її широко розкрита невинність переплітається радше з хитрістю — незворушністю ніж з кмітливістю, навряд чи незвичайної для розумної й цікавої дівчини, чи то якоїсь легковажної»[34]. Вона стала лавреаткою премій «Готем» за прорив та «Імперія» за найкращу жіночу роль[35][36].

Тейлор-Джой під час інтерв'ю для «Чистокровних» у 2018 році

Наступного року Тейлор-Джой знялася в науково-фантастичному фільмі жахів Люка Скотта «Морган», де зіграла титульну роль. Стрічка отримала негативні відгуки та стала комерційним провалом, але Джон Серба з Booth Michigan написав, що «Тейлор-Джой обеззброює своєю грою, яка гостро хитається між невинністю маленької дівчинки та злобністю мертвих очей»[37]. Потім вона зʼявилася у драматичному фільмі «Баррі» про молодого Барака Обаму під час його першого року навчання в Колумбійському університеті у 1981 році; прем'єра відбулася на Міжнародному кінофестивалі у Торонто 2016 року[38]. Того ж року образ Тейлор-Джой отримав ліцензію від Storm Management на зображення персонажа Валькірії Каїн на обкладинці десятої ювілейної книги "Нишпорка-Скелет". Потім з’явилася в музичному кліпі на ремікс "Skrillex" на пісню GTA «Red Lips»[39].

Тейлор-Джой на Comic-Con у Сан-Дієго, 2018

У 2016 році вона зіграла разом з Джеймсом Макевоєм у фільмі М. Найта Ш'ямалана «Спліт», де вона зіграла дівчинку-підлітка Кейсі Кук, яку викрав чоловік з множинною особистістю (Макевой). Стрічка мала комерційний успіх, зібравши 278,5 мільйонів доларів з бюджетом у 9 мільйонів доларів[40][41]. Наступним її фільмом став режисерський дебют Корі Фінлі «Чистокровні» з Олівією Кук й Антоном Єльчіним, для якого це стала остання роль. Тейлор-Джой зіграла Лілі, ученицю середньої школи, яка задумала вбити свого вітчима за контракт з торговцем наркотиками. Прем'єра відбулася на кінофестивалі «Санденс» 2017 року. Девід Ерліх з IndieWire назвав її виступ «захопливим»[42]. Того ж року за її участю вийшов детектив жахів Серхіо Г. Санчеса «Обитель тіней». Таша Робінсон з The Verge написала, що Тейлор-Джой додала «сором'язливу, привабливу теплоту» в непослідовний персонаж[43]. Тейлор-Джой була номінована на премію «Нова зірка» BAFTA[44] і стала лавреаткою Трофея Шопар на Каннському кінофестивалі[45]. У грудні 2017 року зіграла Петронеллу Ортман у драматичному мінісеріалі BBC One «Мініатюрист», заснованому на однойменному романі Джессі Бертон[46].

Тейлор-Джой повторила свою роль Кейсі Кук в останньому епізоді «Скло» трилогії «Незламні», де знялася з Макевоєм, Семюелем Л. Джексоном і Сарою Полсон[47]. Стрічка стала комерційним успіхом, зібравши 247 мільйонів доларів в усьому світі. Того ж року вона знялася в документальному фільмі «Любов, Антоша» про життя та кар'єру її покійного колеги Антона Єльчина; і в кліпі Hozier на пісню «Dinner & Diatribes»[48][49]. Наступні два її фільми 2019 року — анімаційна музично-пригодницька стрічка «Playmobil: Фільм» і біографічна драма «Небезпечний елемент», зазнали комерційного провалу[50]. Вона також озвучила персонаж Бреа у фантастичному серіалі «Темний кристал: Епоха опору»[51]. 2019 року вона зіграла головну роль Джини Ґрей у кримінальному драматичному серіалі BBC One «Гострі картузи»[52].

2020 — до сьогодні: головний успіх

[ред. | ред. код]

У 2020 році Тейлор-Джой зіграла роль Емми Вудгаус у режисерському дебюті Отем де Вайлд «Емма», адаптації однойменного роману Джейн Остін 1815 року. Рецензуючи фільм, Пітер Треверс з «Rolling Stone» назвав Тейлор-Джой «розжареною»[53]. Критик «Ґардіан» Марк Кермд описав Тейлор-Джой як таку, що створила «чудово гострого персонажа, який менш симпатичний, ніж деякі з її екранних попередників, і тим ліпше для нього»[54]. За свою гру вона отримала номінацію на премію «Золотий глобус»[55]. Тейлор-Джой також зіграла Ілляну Распутіну/Меджик, російського мутанта та чарівницю, у супергеройському фільмі жахів «Нові мутанти». Спочатку планувалося випустити його у квітні 2018 року, але через затримки прокат розпочався у 2020 році[56].

Тейлор-Джой знялася у мінісеріалі Netflix «Ферзевий гамбіт» у ролі Бет Гармон, осиротілого шахового вундеркінда, який піднявся на вершину шахового світу, борючись із залежністю від наркотиків й алкоголю[57]. Серіал і її гра отримали широке визнання критиків[58][59]. Компанія оголосила, що за перші 28 днів показу його переглянули 62 мільйони передплатників[60][61]. Даррен Френич з «Entertainment Weekly» назвав гру Тейлор-Джой «похмуро захопливою» і зазначив, що вона «перевершує моменти тиші, [з] її повіки звужуються, коли вона знищує супротивника, [і] все її тіло фізично відтворює гнівний відчай, коли гра обертається проти неї»[62]. Подібним чином Керолайн Фрамке з «Вараєті» вважала її «настільки магнетичною, що коли вона дивиться в об'єктив камери, її блискучий пильний погляд загрожує вирватися»[63]. Гра Тейлор-Джой принесла їй премію «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у мінісеріалі чи телевізійному фільмі та премію Гільдії кіноакторів за найкращу жіночу роль у мінісеріалі чи телевізійному фільмі та номінацію на премію «Еммі» за найкращу головну жіночу роль у мінісеріалі або серіалі-антології, або телефільмі[64][65][66].

У 2020 році з'явилася у драматичному фільмі «Дублінські бешкетники», знятому режисером Овеном Макеном за мотивами однойменного роману Роба Дойла[67]. У 2021 році вона знялася в психологічному фільмі жахів Едгара Райта «Минулої ночі у Сохо». У фільмі вона виконала пісню «Downtown» Петули Кларк[68]; також вийшло музичне відео на виконання Тейлор-Джой[69]. Джо Моргенстерн з «Волл-стріт джорнел» підкреслив «сліпуче відчуття мети» в її образі[70]. Того ж року її зарахували до списку 100 журналу «Тайм»[71].

У 2022 році Тейлор-Джой возз'єдналася з режисером «Відьом» Робертом Еґґерсом для виконання головної ролі разом з Александром Скашґордом в історичній епопеї «Північник». Оснований на старовинній скандинавській легенді про Амлет, фільм описувався як «сага про помсту вікінгів, дія якої відбувається в Ісландії на зламі століть»[72]. Стрічка отримала схвальні відгуки[73][74]. Потім Тейлор-Джой з'явилася в комедії Девіда Рассела «Амстердам», яка отримала неоднозначні відгуки та провалилася в прокаті[75][76]. Наступного місяця вийшов комедійний трилер Марка Майлода «Меню», в якому Тейлор-Джой зіграла разом з Ніколасом Голтом і Рейфом Файнзом[77]. Фільм отримав переважно позитивні відгуки[78][79], а її гра принесла номінацію на премію «Золотий глобус»[80]. Наступного року Тейлор-Джой озвучила роль принцеси Піч в анімаційному фільмі «Брати Супер Маріо в кіно»[81].

Тейлор-Джой розпочала 2024 рік епізодичною роллю Алії Атрід у фільмі Дені Вільнева «Дюна: Частина друга» — її участь спочатку трималася в таємниці та не оголошувався, доки вона не вийшла на червону доріжку на прем'єрі фільму у Лондоні 15 лютого. Вільнев зауважив, що «довелося так багато працювати, щоб зберегти цю таємницю. Кожен підписався своєю кров'ю»[82]. Вона зіграла головну роль у бойовику Джорджа Міллера «Шалений Макс: Фуріоса», приквелі до фільму «Шалений Макс: Дорога гніву» 2015 року. Вона з'являється разом з Майлзом Теллером у романтичному бойовику Скотта Дерріксона «Ущелина»[83].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Тейлор-Джой почала стосунки з американським музикантом Малкольмом Макреєм, фронтменом рок-гурту «More», у 2021 році. Вони одружилися в останні вихідні вересня 2023 року в Palazzo Pisani Moretta у Венеції, Італія[84][85].

Церемонія відбулася за рік після повідомлень у низці ЗМІ, що пара вже провела тихе приватне весілля в будівлі суду в США, і з того часу вона представляла його як свого чоловіка[86].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Фільми

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2014 ф Академія вампірів Vampire Academy дівчина
2015 ф Відьма The Witch Томасін
2016 ф Морган Morgan Морган
2016 ф Баррі Barry Шарлотт
2016 ф Спліт Split Кейсі Кук
2017 ф Оселя тіней Marrowbone Еллі
2017 ф Чистокровний Thoroughbred Лілі
2018 кф Кроссмаглен Crossmaglen Ана
2019 ф Скло Glass Кейсі Кук
2019 док Love, Antosha у ролі самої себе
2019 ф Playmobil: The Movie Марла Бреннер (голос)
2019 ф Радіоактивний Radioactive Ірен Жоліо-Кюрі
2020 ф Емма Emma Емма Вудхаус
2020 ф Дублінські дебошири Here Are the Young Men Джен
2020 ф Нові мутанти The New Mutants Ільяна Распутін / Меджік[en]
2021 ф Минулої ночі у Сохо Last Night in Soho Сенді
2022 ф Варяг The Northman Ольга
2022 ф Меню The Menu Марго
2022 ф Амстердам Amsterdam Ліббі Воз
2023 мф Супербрати Маріо Super Mario Bros: The Movie Принцеса Піч (голос)
2024 ф Дюна: Частина друга Dune: Part Two Алія Атрід
2024 ф Шалений Макс: Фуріоса Furiosa[87] Фуріоса
2025 ф Ущелина The Gorge Драса
ф Жертвопринесення Sacrifice Джоан

Телебачення

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2014 с Індевор Endeavour Філіппа Колінз-Девідсон
2015 тф Viking Quest Мані
2015 с Атлантида Atlantis Кассандра
2017 с Мінітюарист The Miniaturist Петронелла Оортман
2019—2022 с Гострі картузи Peaky Blinders Джина Грей
2019 с Темний кристал: Доба спротиву The Dark Crystal: Age of Resistance Бреа (голос)
2020 с Ферзевий гамбіт The Queen's Gambit Елізабет Гармон
2021 с Суботнього вечора в прямому ефірі Saturday Night Live у ролі самої себе

Номінації та нагороди

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Тейлор-Джой має подвійне громадянство Великої Британії та США, народилася в Маямі від аргентинсько-британського батька та британсько-іспанської матері та росла в Аргентині та Великій Британії. Джерела сперечаються щодо того, чи є вона також громадянкою Аргентини чи законним постійним жителем Аргентини без громадянства.[8][9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ https://www.detroitnews.com/story/entertainment/movies/2018/03/08/thoroughbreds-star-anya-taylor-joys-life-whirlwind/32723255/
  5. ↑ а б https://www.standard.co.uk/lifestyle/esmagazine/anya-taylorjoy-meet-the-actress-on-the-cusp-of-hollywood-superstardom-a3441671.html
  6. ↑ https://www.elespanol.com/reportajes/20210307/familia-espanola-anya-actriz-gambito-dama-zaragoza/563944026_0.html
  7. ↑ https://www.bbc.com/news/entertainment-arts-68721315
  8. ↑ 10 Things You Never Knew About 'The Queen's Gambit' Star Anya Taylor-Joy. BBC America. 5 лютого 2021. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022. She holds triple American, Argentine, and British citizenship.
  9. ↑ La frase de Anya Taylor-Joy sobre la Argentina que volvió locos a sus fanáticos. La Nación (Spanish) . 8 вересня 2021. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  10. ↑ Supplement to The London Gazette (PDF). The London Gazette. 15 червня 1998. Архів (PDF) оригіналу за 4 September 2020. Процитовано 5 грудня 2020.
  11. ↑ Ford, Rebecca (18 лютого 2016). 'The Witch' Breakout Anya Taylor-Joy Goes From Ballet to Studio Thrillers. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 7 лютого 2017. Процитовано 12 лютого 2017.
  12. ↑ Florsheim, Lane (6 листопада 2020). Anya Taylor-Joy on 'The Queen's Gambit' and Dancing at the End of the Pandemic. The Wall Street Journal. ISSN 0099-9660. Архів оригіналу за 15 November 2020. Процитовано 15 листопада 2020.
  13. ↑ а б Fishwick, Samuel (19 січня 2017). Anya Taylor-Joy: meet the actress on the cusp of Hollywood superstardom. Evening Standard. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 9 березня 2017.
  14. ↑ The Spanish family of Anya, the actress of Gambito de Dama: her grandmother's shop in Zaragoza. The Canadian News. 7 березня 2021. Архів оригіналу за 8 March 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  15. ↑ Jones, Nathan (14 березня 2018). Anya Taylor-Joy Is Ready for Her Close-Up. Vulture. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 2 липня 2021.
  16. ↑ Chui, Delphine (19 січня 2017). Why you need to get to know up-and-coming actress Anya Taylor Joy. Marie Claire. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 9 квітня 2017.
  17. ↑ а б Fishwick, Samuel (19 січня 2017). Anya Taylor-Joy: meet the actress on the cusp of Hollywood superstardom. Evening Standard. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 9 березня 2017.
  18. ↑ Féminis, Patricio (5 грудня 2020). Tiene 24 años Intimidades de la infancia argentina de Anya Taylor-Joy, la protagonista de Gambito de dama. Clarín (ісп.). Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  19. ↑ Chui, Delphine (19 січня 2017). Why you need to get to know up-and-coming actress Anya Taylor Joy. Marie Claire. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 9 квітня 2017.
  20. ↑ La frase de Anya Taylor-Joy sobre la Argentina que volvió locos a sus fanáticos. La Nación (Spanish) . 8 вересня 2021. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  21. ↑ Guglielmi, Jodi (22 лютого 2016). The Witch's Anya Taylor-Joy Casts a Spell: 5 Things to Know About the Rising Star. People. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  22. ↑ London girl Anya Taylor-Joy on Last Night in Soho – the most fashionable horror flick of the year. Tatler (брит.). 27 серпня 2021. Процитовано 10 березня 2024.
  23. ↑ Almourzaev, Les (7 грудня 2020). Anya Taylor-Joy: 12 Facts About the Captivating Star of 'The Queen's Gambit'. Hollywood Insider. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
  24. ↑ Fishwick, Samuel (19 січня 2017). Anya Taylor-Joy: meet the actress on the cusp of Hollywood superstardom. Evening Standard. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 9 березня 2017.
  25. ↑ Ongley, Hannah (28 березня 2016). anya taylor-joy thought legendary model scout was stalking her. i-D. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 29 грудня 2017.
  26. ↑ Feinberg, Scott (21 червня 2021). 'Awards Chatter' Podcast — Anya Taylor-Joy ('The Queen's Gambit'). The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 19 вересня 2022.
  27. ↑ Chand, Neeraj (24 серпня 2022). Background Actors Who Wound Up Becoming Noteworthy Stars. Looper. Архів оригіналу за 24 серпня 2022. Процитовано 14 жовтня 2022.
  28. ↑ Campbell, Scott (29 листопада 2020). Anya Taylor-Joy Says She's Too Weird-Looking To Be A Movie Star. We Got This Covered. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  29. ↑ Anya Taylor-Joy:The Queen's Gambit Star's Meteoric Rise. Den of Geek. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  30. ↑ Craik, Laura (27 березня 2016). Anya Taylor-Joy casts her spell. The Sunday Times. Архів оригіналу за 31 травня 2022. Процитовано 1 лютого 2023. At its Sundance premiere in January last year, critics hailed it as a "horror masterpiece", but it's much more than a horror film.
  31. ↑ Olsen, Mark (19 лютого 2016). Director cloaks 'The Witch' in period details to immerse cast and viewers. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 1 лютого 2023.
  32. ↑ Sharf, Zack (11 листопада 2022). Anya Taylor-Joy Rejected Disney Offer So She Could Star in 'The Witch' Instead: I Had a 'Really Good Feeling' About It. Variety. Архів оригіналу за 11 листопада 2022. Процитовано 1 лютого 2023.
  33. ↑ Warner, Kara (18 серпня 2021). The Queen's Gambit's Anya Taylor-Joy on Benefit of Virtual Awards Shows. People. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 1 лютого 2023.
  34. ↑ Lane, Anthony (21 лютого 2016). Spellbound. The New Yorker. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  35. ↑ Erbland, Kate (28 листопада 2016). Gotham Awards 2016: Complete Winners List. IndieWire. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 24 липня 2020.
  36. ↑ Three Empire Awards 2017: Rogue One, Tom Hiddleston And Patrick Stewart Win Big. Empire. 19 березня 2017. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 24 липня 2020.
  37. ↑ Serba, John (3 вересня 2016). 'Morgan' movie review: Anya Taylor-Joy gives derivative sci-fi a malevolent boost. Booth Newspapers. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  38. ↑ Sims, David (15 грудня 2016). Barry Is an Obama Biopic for an Uneasy Moment. The Atlantic. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  39. ↑ GTA - Red Lips feat. Sam Bruno (Skrillex Remix) [Official Video]. YouTube. 5 березня 2016. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 1 квітня 2016.
  40. ↑ Split (2017). Box Office Mojo. Архів оригіналу за 8 березня 2020. Процитовано 30 квітня 2021.
  41. ↑ Walsh, Katie (19 січня 2017). 'Split' review: Shyamalan pits Anya Taylor-Joy against the multitalented James McAvoy. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  42. ↑ Ehrlich, David (27 січня 2017). Thoroughbred' Review: Anton Yelchin's Final Performance Highlights Cory Finley's Remarkable Debut — Sundance 2017. IndieWire. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  43. ↑ Robinson, Tasha (19 квітня 2018). Marrowbone is the kind of horror film that gets better with every viewing. The Verge. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  44. ↑ Shepard, Jack (5 січня 2017). Baftas 2017: Tom Holland, Ruth Negga, and Anya Taylor-Joy amongst nominees for Rising Star award. The Independent. London, England. Архів оригіналу за 1 December 2017. Процитовано 24 серпня 2017.
  45. ↑ Chopard Names Trophy Award Winners. WWD. 21 травня 2017. Архів оригіналу за 4 October 2018. Процитовано 24 липня 2020.
  46. ↑ Shepherd, Jack (26 грудня 2017). The Miniaturist review: A tense BBC period drama featuring an excellent Anya Taylor-Joy performance. The Independent. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  47. ↑ Gleiberman, Owen (9 січня 2019). Film Review: M. Night Shyamalan's 'Glass'. Variety. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  48. ↑ O'Connell, Samantha J. (2 квітня 2019). Music Video Breakdown: 'Dinner & Diatribes' by Hozier. The Harvard Crimson. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 30 квітня 2021.
  49. ↑ Barker, Andrew (30 січня 2019). Sundance Film Review: 'Love, Antosha'. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 24 липня 2020.
  50. ↑ Playmobil: The Movie (2019). Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 4 січня 2021. Playmobil: The Movie (2019). Box Office Mojo. IMDb. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 2 березня 2020. Radioactive (2019). Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 15 березня 2021. Radioactive (2019). Box Office Mojo. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 19 лютого 2021.
  51. ↑ Milligan, Mercees (28 липня 2020). 72nd Emmy Awards: The Primetime Animation Nominees Are…. Animation Magazine. Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 30 липня 2020.
  52. ↑ Tartaglione, Nancy (12 жовтня 2018). Anya Taylor-Joy Joins 'Peaky Blinders' Season 5; First-Look Photo. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  53. ↑ Travers, Peter (19 лютого 2020). 'Emma' Review: An Austen Adaptation Tailored for Our Moment. Rolling Stone. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  54. ↑ Kermode, Mark (16 лютого 2020). Emma review – Austen's sweet satire gets a multiplex makeover. The Guardian. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 1 лютого 2023.
  55. ↑ Crist, Allison (28 лютого 2021). Checkmate: The Queen's Gambit's Anya Taylor-Joy Just Won Her First-Ever Golden Globe. E!. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 1 березня 2021.
  56. ↑ D'Alessandro, Anthony (13 травня 2020). Disney Reschedules 'The New Mutants' & 'Ron's Gone Wrong'. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 13 May 2020. Процитовано 24 липня 2020.
  57. ↑ Thorne, Will (19 березня 2019). Anya Taylor-Joy to Star in 'The Queen's Gambit' Limited Series at Netflix. Variety. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 23 жовтня 2020.
  58. ↑ Warner, Sam (21 вересня 2021). The Queen's Gambit boss shares disappointing news for fans about season 2. Digital Spy. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2023.
  59. ↑ Brathwaite, Lester Fabian (30 січня 2023). Anya Taylor-Joy Twitter was hacked, no The Queen's Gambit 2. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 1 лютого 2023. Процитовано 1 лютого 2023.
  60. ↑ Spangler, Todd (23 листопада 2020). 'The Queen's Gambit' Scores as Netflix Most-Watched Scripted Limited Series to Date. Variety. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 25 листопада 2020. The way Netflix reports viewing is based on the number of viewers who have watched at least two minutes of a piece of content, which is very different from how the TV industry measures audience
  61. ↑ White, Peter (23 листопада 2020). 'The Queen's Gambit' Becomes Netflix's Biggest Scripted Limited Series With 62M Checking Chess Drama. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2020.
  62. ↑ Franich, Darren (21 жовтня 2020). The Queen's Gambit plays familiar moves with style and star power: Review. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  63. ↑ Framke, Caroline (21 жовтня 2020). 'The Queen's Gambit,' Starring a Magnetic Anya Taylor-Joy, Is a Shrewd Study of Genius: TV Review. Variety. Архів оригіналу за 22 October 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  64. ↑ Crist, Allison (28 лютого 2021). Checkmate: The Queen's Gambit's Anya Taylor-Joy Just Won Her First-Ever Golden Globe. E!. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 1 березня 2021.
  65. ↑ Gonzalez, Sandra (4 квітня 2021). SAG Awards: See the full list of winners. CNN. Архів оригіналу за 13 July 2021. Процитовано 13 липня 2021.
  66. ↑ D'Alessandro, Anthony (19 вересня 2021). Kate Winslet, Accepting 'Mare Of Easttown' Emmy, Shouts Out Nominees "In This Decade That Has To Be About Women Having Each Other's Backs". Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 1 лютого 2023.
  67. ↑ N'Duka, Amanda (3 серпня 2018). Anya Taylor-Joy, 'Game Of Thrones' Dean-Charles Chapman, Finn Cole To Star In 'Here Are The Young Men'. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 24 липня 2020.
  68. ↑ Willman, Chris (5 грудня 2021). Edgar Wright on Shooting 'Sparks' and Making 1960s Britpop Scary in 'Last Night in Soho'. Variety. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 1 лютого 2023.
  69. ↑ Dicker, Ron (20 жовтня 2021). Anya Taylor-Joy Sings The Sultry Hell Out Of 'Downtown' In 'Last Night In Soho' Music Video. HuffPost. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 1 лютого 2023.
  70. ↑ Morgenstern, Joe (28 жовтня 2021). 'Last Night in Soho' Review: Garbled but Good Looking. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 5 грудня 2022. Процитовано 1 лютого 2023. Sandie, as she calls herself, could hardly be more alter, since she's played with a dazzling sense of purpose by Anya Taylor-Joy.
  71. ↑ Kasparov, Garry (17 лютого 2021). Anya Taylor-Joy Is on the TIME100 Next 2021 List. Time. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 1 лютого 2023.
  72. ↑ N'Duka, Amanda (16 жовтня 2019). Nicole Kidman, Alexander Skarsgård, Anya Taylor-Joy, Bill Skarsgård, Willem Dafoe In Talks To Lead 'The Northman' From Robert Eggers. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 16 квітня 2022.
  73. ↑ Campbell, Christopher (11 квітня 2022). The Northman First Reviews: Bold, Unflinching, Visually Breathtaking. Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2022.
  74. ↑ Murray, Tom (11 квітня 2022). The Northman review roundup: What the critics are saying about Robert Eggers' bloody viking epic. The Independent. Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2022.
  75. ↑ McClintock, Pamela (11 жовтня 2022). 'Amsterdam' Box Office: Movie to Lose $80M-$100M. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 11 жовтня 2022. Процитовано 1 лютого 2023.
  76. ↑ Rubin, Rebecca (24 жовтня 2022). Black Adam, Ticket to Paradise Benefit From Star Power at Box Office. Variety. Архів оригіналу за 24 жовтня 2022. Процитовано 1 лютого 2023.
  77. ↑ D'Alessandro, Anthony (19 квітня 2022). Searchlight Rolling Out The Menu Before Thanksgiving. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.
  78. ↑ Collis, Clark (3 жовтня 2022). The secrets behind the authentically pretentious food in 'The Menu'. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 3 жовтня 2022. Процитовано 1 лютого 2023.
  79. ↑ Murphy, J. Kim (19 листопада 2022). Box Office: 'Wakanda Forever' Staying Above 'The Menu,' 'She Said'. Variety. Архів оригіналу за 19 листопада 2022. Процитовано 1 лютого 2023.
  80. ↑ Golden Globes 2023: Nominations List. Variety. 12 грудня 2022. Архів оригіналу за 27 February 2023. Процитовано 12 грудня 2022.
  81. ↑ D'Alessandro, Anthony (23 вересня 2021). Super Mario Bros. Animated Pic Sets Cast: Chris Pratt As Mario, Charlie Day As Luigi, Anya Taylor-Joy As Princess Peach & More. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 23 вересня 2021. Процитовано 23 вересня 2021.
  82. ↑ Welk, Brian (15 лютого 2024). I Guess We Can Talk About Anya Taylor-Joy in ‘Dune: Part Two’ Now. IndieWire. Архів оригіналу за 17 лютого 2024. Процитовано 19 лютого 2024.
  83. ↑ Vlessing, Etan (11 жовтня 2022). Anya Taylor-Joy Boards Action Love Story 'The Gorge' for Apple Original Films. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 12 жовтня 2022. Процитовано 12 жовтня 2022.
  84. ↑ Chappet, Marie-Claire (3 жовтня 2023). Inside the star-filled, Venetian wedding of Anya Taylor-Joy and Malcolm McRae at the 15th century Palazzo Pisani Moretta. Tatler. Архів оригіналу за 3 жовтня 2023. Процитовано 3 жовтня 2023.
  85. ↑ Flam, Charna (2 жовтня 2023). Anya Taylor-Joy Marries Boyfriend Malcolm McRae in Starry Venice, Italy Wedding: Report. People. Архів оригіналу за 20 жовтня 2023. Процитовано 21 жовтня 2023.
  86. ↑ Neira, Daniel (27 вересня 2023). Anya Taylor-Joy introduces her husband to Jenna Ortega and Rosalia at Paris Fashion Week: "Mi Marido". Hola. Архів оригіналу за 20 жовтня 2023. Процитовано 21 жовтня 2023.
  87. ↑ McNary, Dave; McNary, Dave (13 жовтня 2020). ‘Mad Max’ Prequel ‘Furiosa’ Casts Anya Taylor-Joy, Chris Hemsworth, Yahya Abdul-Mateen II. Variety (амер.). Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 31 січня 2021.
  88. ↑ Chopard Trophy 2017. Chopard. 23 травня 2017. Архів оригіналу за 17 червня 2017. Процитовано 26 травня 2017. [Архівовано 2017-06-17 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аня_Тейлор-Джой&oldid=44071686