Анцилове море
| Еволюція Балтійського моря |
|---|
| Плейстоцен |
|
Еємське море (130,000–115,000) Віслинський гляціал (115,000–12,600 BP) |
| Голоцен |
|
Балтійське льодовикове озеро (12 600 — 10 300) Іолдійове море (10 300 — 9 500) Анцилове море (9 500 — 8 000) Мастоглоєве море (8 000 — 7 500) Литоринове море (7 500 — 4 000) Балтійське море (4 000 — сучасність) |
Анци́лове мо́ре (Анцилове озеро) — прісноводний басейн, який існував на місці Балтійського моря в голоцені, змінивши Іолдійове море, через закриття протоки в центральній Швеції (в східній частині протоки поблизу сьогоденного Стокгольма) через ізостатичний підйом на півдні Скандинавії. Це відбулося 9500-8000 тому під час Бореального періоду. Після прориву води через Великий Бельт озеро стало Літориновим морем. Анцилове море на півночі і сході було ширше, ніж Балтійське море.
В глинястих відкладеннях Анцилового моря є численні залишки прісноводної фауни, зокр. молюска анцилюса (Ancylus fluviatilis), з��ідки й назва Анцилове море, запроваджена Мунте 1895.
Підйом південної Швеції не повністю блокував стік через центральну Швецію. Частина стоку з озера прямувала через річки Гета-Ельв і Стейн-Ельв, що наразі витікають з озера Венерн до Каттегат. Солона вода не поступала в озеро, але прісна продовжувала надходити в озеро через це піднявся рівень води й озеро зазнало трансгресії. Озеро було повністю блоковано 8000 років тому, коли озеро Венерн відокремилось від Анцилового озера.
Після остаточного припинення стоку до океану озеро зазнало ще більшої трансгресії, 9500-9200 років тому. На цей час більша частина Ботнічної затоки і частина Норвегії були вільні від льодовика, в той час як край Рованіемі у Фінляндії з'явилися не пізніше 9000 тому, незважаючи на нові повені.
Прискорене танення і відновлення рельєфу відбувалося різними темпами в різних місцях, що призвело до деякої нестабільності. До 9200 тому рівень озера піднявся до рівня Дарсового порогу і утворилася нова протока в безпосередній близькості від того, що наразі є «Великий Бельт» (протока між данським островами Зеландія та Фюн), яку деякі геологи називають Данською річкою. На той час, Сконе або південь Швеції, був островом 9200—8000 тому. Рівень озера почав падати.
9000 років тому північний канал перестав функціонувати, відбулося приєднання Сконе до Скандинавії, а не до Данії. Але, тільки перешийок, пов'язував Сконе з новітніми північними землями. Сконе був островом лише за часів Анцилового озера. У цей час представники мезолітової культури заселили нещодавно звільнені від льодовика землі по берегах Ботнічної затоки. Носії культури ловили рибу з берега, полювали на нерпу і північних оленів.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Axel Bojanowski: Meeresgrund vor Fehmarn. Geologen entdecken Graben von Ostsee-Sintflut [Архівовано 30 квітня 2012 у Wayback Machine.] in SPON vom 26. Januar 2012, abgerufen am 8. Februar 2012