Антоніо Сант-Елія
| Антоніо Сант-Елія | |
|---|---|
| Antonio Sant'Elia італ. Antonio Sant'Elia | |
 | |
| Народження | 30 квітня 1888 |
| Смерть | 10 жовтня 1916 (28 років) Монфальконе ° загиблий у бою |
| Поховання | cemetery of Comod |
| Країна |  Італія |
| Навчання | Академія Брери |
| Діяльність | архітектор, композитор |
| Праця в містах | Комо |
| Архітектурний стиль | модернізм |
| Найважливіші споруди | The Futurist Architecture Manifestod |
| Нагороди |  |
 Антоніо Сант-Елія у Вікісховищі | |
Анто́ніо Сант-Е́лія (італ. Antonio Sant'Elia 30 квітня, 1888, Комо — 10 жовтня, 1916, Монфальконе) — італійський архітектор початку 20 ст.
Народився в місті Комо. 1906 року закінчив школу мистецтв і ремесел. Того ж року перебрався в місто Мілан, де три роки навчався в Художній академії Брера. В академії познайомився із Карло Карра, Маріо Кьяттоне, Леонардо дюбревільє.
1912 року склав іспити й отримав ліцензію професора архітектурного проєктування, що надало йому права бути викладачем в місті Болонья. 1912 року також встиг вибудувати віллу Елізіум в Брунате (Комо). 1913 року працює в Болоньї викладачем архітектурного проєктування. Того ж року разом зі своїм приятелем Маріо Кьяттоне відкрив у Мілані архітектурне бюро. 1914 року був запрошений Карло Карра та Умберто Боччоне до участі в художньому напрямку футуризм.
У період 1912-1914 років під впливом могутнього піднесення інженерної думки, урбанізму, міської й промислової архітектури у Сполучених Штатах створив власну серію проєктів і архітектурних малюнків під назвою «Нове місто». Схожі тенденції мали й твори австрійських митців Отто Вагнера та Йосипа Марії Ольбріха.
Серія архітектурних проєктів і малюнків Сант-Елії була репрезентована на єдиній виставці товариства «Нові тенденції». До виставки «Нові тенденції» встигли надрукувати каталог.
1914 року був оприлюднений «Маніфест футуризму» Філіппо Томмазо Марінетті, котрий був певною мірою створений Антоніо Сант-Елією, а його настанови були викладені ще у каталозі до виставки. Він пропонував свій варіант пафосного промислового експресіонізму. Це були цілі комплекси споруд, пов'язані разом новими шляхами й новими комунікаціями на різних рівнях терасами, мостами, віадуками.
Антоніо Сант-Елія мав соціалістичні політичні уподобання. Але належав до покоління, що не знало війни в Італії й вважало, що нещастя, тюрми і смерть — це не для них, а для інших. Він покинув архітектурну творчість і пішов 1915 року волонтером в італійську армію, бу�� зарахований у Ломбардський батальйон волонтерів велосипедистів і автомобілістів. Мав звання молодшого лейтенанта. Перебував на фронті в Альпах біля міста Віченца. У липні 1916 року за військові операції отримав срібну нагороду за військову хоробрість.
Був убитий 10 жовтня 1916 року в бою під Монфальконе. Похований разом з іншими на військовому цвинтарі загиблих бригади «Ареццо». Пізніше його перепоховали у місті Комо.
Більшість його архітектурних проєктів не була здійснена. Але його проєкти, збережені в Комо, помітно вплинули на архітектурне проєктування декількох різних архітекторів. Проєкти Сант-Елії вплинули також на декорації кінострічки «Метрополіс» 1927 року (кінорежисер — Фріц Ланг).
-
Антоніо Сант-Елія. «Будинок із зовнішніми ліфтами», проект 1914 р. -
Антоніо Сант-Елія. «Вокзал для трьох різновидів транспорту», проект 1914 р. -
Антоніо Сант-Елія. Житлові будинки, пов'язані чотирма різними магістралями -
Антоніо Сант-Елія. «Центральна елетростанція», малюнок 1914 р.
- Caduti di Como nella Grande Guerra — Battesimo delle Aule Scolastiche, a cura del Comune di Como, 1929.
- Andrea Benzi, Niccolò Figundio, Il volontarismo di guerra e l'Associazione nazionale volontari di guerra a Como, ISVIG, 2007.
- La città Nuova. Oltre Sant'Elia, Catalogo Silvana Editoriale, 2013
