Амеліна Вікторія Юріївна
Амеліна Вікторія Юріївна | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася | 1 січня 1986 Львів, СРСР[1] | |||
Померла | 1 липня 2023 (37 років) Дніпро, Дніпропетровська область, Україна[1] ·Ракетний удар по Краматорську 27 червня 2023 року | |||
Поховання | Личаківський цвинтар | |||
Країна | Україна[1] | |||
Діяльність | письменниця, письменниця-романістка, есеїстка, поетеса, перекладачка, поетеса-піснярка, програмістка, прозаїк | |||
Сфера роботи | література[2], проза[2], есей[2], поезія[2], текст[2] і програмування[2] | |||
Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» | |||
Magnum opus | «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» (2014) «Дім для Дома» (2017) | |||
Членство | ПЕН-клуб | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Амеліна Вікторія Юріївна у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Вікторія Юріївна Амеліна (до шлюбу Шаламай; 1 січня 1986, Львів — 1 липня 2023, Дніпро) — українська письменниця та громадська діячка. Кавалерка ордена «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно), лауреатка премії Конрада.
Вікторія Шаламай народилась у Львові. У 14 років емігрувала до Канади, однак скоро повернулася в Україну[3]. Здобула ступінь магістра комп'ютерних технологій у НУ «Львівська політехніка». Працювала програмісткою та керівницею у міжнародних IT компаніях. Станом на листопад 2015 Вікторія Амеліна призупинила кар'єру в IT заради письменницької роботи.
Лавреатка національної премії Коронація Слова 2014 за лірику.
У 2014 році Вікторія Амеліна дебютувала в літературі з романом «Синдром листопаду, або Homo Compatiens», що вийшов у видавництві «Discursus». Передмову до дебютного роману написав Юрій Іздрик. Роман увійшов у десятку рейтингу «ЛітАкцент–2014».
Брала участь у таких заходах і міжнародних фестивалях, як Форум Видавців у Львові, Міжнародний фестиваль оповідання «Intermezzo» у Вінниці, фестиваль «Read My World»[4] в Амстердамі тощо.
У 2015 році роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» був перевиданий у видавництві «Віват». У 2015 році роман був номінований на премію Валерія Шевчука та увійшов до короткого списку премії.
У 2016 році одразу дві книжки Вікторії Амеліної стали призерами конкурсу, оголошеного Міжнародним фестивалем «Запорізька книжкова толока — 2016»: роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» у номінації «Українська художня література. Проза», «Хтось, Або Водяне Серце» — у номінації «Дитяча література».[5]
У 2017 році у видавництві Старого Лева вийшов роман «Дім для Дома»[6]. В романі «Дім для Дома» розповідається про родину радянського льотчика, яка отримала квартиру в серці Львова, де провів дитинство польський письменник єврейського походження Станіслав Лем[7]. Цю квартиру і стару скриню в ній Лем описав у автобіографічному романі «Високий замок».[8] В романі «Дім для Дома» цю скриню зі старими секретами мріє відчинити наймолодша з героїнь.
«Дім для Дома» визнано найкращою українською прозовою книгою 2017 на фестивалі Запорізька Книжкова Толока[9].
Роман «Дім для Дома» увійшов до коротких списків премій ЛітАкцент року[10] та премії Міста Літератури ЮНЕСКО[11], літературної премії Європейського Союзу[12].
Вікторія Амеліна багато подорожувала світом, від Тибету до Кремнієвої долини[13]. Час від часу публікувала колонки в інтернет-газеті Збруч[14], НВ.
Членкиня Українського ПЕН[15].
У 2021 році Вікторія Амеліна стала лауреаткою літературної Премії імені Джозефа Конрада. Того ж року заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль, що відбувався в селищі Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.
З початку російського вторгнення в Україну Вікторія Амеліна доєдналася до громадської організації Truth Hounds, яка документує воєнні злочини. У вересні 2022 року саме Вікторія Амеліна знайшла захований в саду щоденник закатованого росіянами Володимира Вакуленка в с. Капитолівка на Ізюмщині[16]. Згодом Вікторія Амеліна представляла спадщину Вакуленка в харківському літературному музеї. Вона чимало часу приділяла документуванню воєнних злочинів, дослідженню війни.
«Великий роман про війну не має бути один, цих історій має бути багато. Наша сила — у різноманітності, багатоголоссі історій, треба збирати всі свідчення, розповіді. Такою горизонтальною стане наша література. У масштабах країни ми очікуємо, що люди звертатимуться не лише до психотерапевтів, але й до мистецтва. І дуже важливо, аби зв'язок між тими, хто творить культуру, та тими, хто її споживає, налагодився», — так говорила Вікторія Амеліна влітку 2022 року під час дискусії учасників і учасниць Українського ПЕН в Kharkiv Media[17].
27 червня 2023 року Вікторія перебувала у Краматорську разом із делегацією колумбійських журналістів та письменників. Коли вони вечеряли в ресторані у центрі міста, російські окупанти завдали ракетного удару по цій будівлі, внаслідок чого Амеліна отримала тяжкі поранення[18]. Попри зусилля лікарів, 1 липня 2023 року Вікторія Амеліна померла від отриманих ран в лікарні Мечникова у Дніпрі[19]. У письменниці залишився 10-річний син[20][21].
Похована у Львові, на 78-му полі Личаківського цвинтаря.
- «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» (Discursus, 2014).
- «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» (Віват, 2015) (перевидання [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.])
- «Хтось, Або Водяне Серце» (Видавництво Старого Лева, 2016).
- «Дім для Дома» (Видавництво Старого Лева, 2017).
- «Е-е-есторії екскаватора Еки» (2021)[Архівовано 28 липня 2021 у Wayback Machine.] / Львів: Видавництво Старого Лева, 2021. — 64 с. — ISBN 978-617-679-924-5.
- «Свідчення» — посмертна збірка віршів (Львів, Видавництво Старого Лева, 2024)[22]
- У збірках та антологіях
- «Це зробила вона» (Видавництво «Видавництво», 2017)
- «Лялька» (Видавництво Старого Лева, 2018)
- «Мости замість стін» (Видавництво Старого Лева, 2020)
- «Що дасть нам силу?» (Дух і літера, 2020)
- «Ковчег „Титанік“. 20 есеїв про людство зразка 2020-го» (онлайн-антологія 27 Bookforum, 2020)
З поетичної антології «Поміж сирен»
[ред. | ред. код]У Вікторії Амеліної кілька віршів об'єднані лейтмотивом втрати — загиблих військових (166 ст.), загиблих цивільних під час повітряної тривоги (167 ст.), дому (168 ст.). Співзвучні з відчуттями інших поеток та поетів, що пишуть про війну, зокрема у згаданій збірці, розуміння, що “реальність війни / з'їдає пунктуацію / зв'язність сюжету”, і можливість у перші місяці писати лише поезію з тягучим розумінням, що все одно мова застара для нових обставин: “Уламки мови / схожі на поезію / але це не вона”. Схоже на поезію, але це не вона — це поки що незрозуміла субстанція з підручних матеріалів мови, яку наразі нема часу відрефлексувати. Також у поетки є мотив раптового переривання — у вірші «Тривога» (170 ст.), де «влучив снаряд».
У червні 2018 підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[23]
Виступала із промовою про Олега Сенцова й інших українських політв'язнів на 84-му всесвітньому ПЕН-конгресі.
На Франкфуртському книжковому ярмарку читала оповідання Олега Сенцова в перекладі англійською[24] та брала участь у акції біля стенду Російської Федерації[25].
Вікторія Амеліна — засновниця Нью-Йоркського Літературного Фестивалю на Донеччині[26].
- У жовтні 2023 року Вікторія Амеліна посмертно стала однією з номінанток премії «Читомо».
- Орден «За заслуги» III ступеня (22 січня 2024, посмертно) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, сумлінне виконання професійного обов'язку[27].
- Премія Норвезької спілки письменників за свободу самовираження[en] (9 березня 2024, посмертно) — перший випадок в історії премії, коли нагороду присуджують після смерті письменника чи письменниці[28].
23 квітня 2024 року, на фасаді Львівської середньої загальноосвітньої школи І-III ступенів № 50 в якій навчалась Вікторія Амеліна відкрили меморіальну таблицю[29].
- ↑ а б в г Catalog of the German National Library
- ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Амеліна Вікторія - автор видавництва «Vivat». vivat-publishing.com. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 30 травня 2016. [Архівовано 2016-08-04 у Wayback Machine.]
- ↑ Українські письменники їдуть в Амстердам. ЛітАкцент. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
- ↑ Запорізька книжкова толока назвала переможців конкурсу на найкращу книгу (ФОТО) | Информационный портал ВЕРЖЕ. verge.zp.ua. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
- ↑ Дім для Дома. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 15 жовтня 2017.
- ↑ Це книжка про пошук ідентичності чи то її повернення, — Вікторія Амеліна про свій роман. Громадське радіо (укр.). 8 жовтня 2017. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 15 жовтня 2017.
- ↑ Новий роман частково буде про пошук ідентичності, – Вікторія Амеліна | Дивись.info. Дивись.info (укр.). 21 серпня 2017. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 15 жовтня 2017.
- ↑ Новий роман львів'янки визнаний кращою прозовою книгою Запорізької книжкової толоки | Дивись.info. Дивись.info (укр.). 28 жовтня 2017. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ «ЛітАкцент року» оголосив короткі списки. Читомо (укр.). 30 грудня 2017. Архів оригіналу за 29 січня 2018. Процитовано 28 січня 2018.
- ↑ Відомий короткий список Премії міста літератури ЮНЕСКО. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 10 грудня 2018. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 15 січня 2019. [Архівовано 2019-01-15 у Wayback Machine.]
- ↑ На літературну премію Європейського Союзу претендують три українські автори. LB.ua. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
- ↑ Амеліна Вікторія. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 30 травня 2016. [Архівовано 2016-09-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Вікторія Амеліна | Збруч. zbruc.eu. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2017.
- ↑ Амеліна Вікторія. PEN Ukraine (укр.). Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 25 жовтня 2018.
- ↑ Вікторія Амеліна про щоденник Володимира Вакуленка - Українська Служ��а - polskieradio.pl. polskieradio.pl (pl-PL) . Процитовано 5 липня 2023.
- ↑ Врятувала щоденники Вакуленка, та не врятувалася сама. Померла Вікторія Амеліна. Накипіло (укр.). 3 липня 2023. Процитовано 5 липня 2023.
- ↑ Письменниця Вікторія Амеліна серед поранених внаслідок ракетного удару по Краматорську.
- ↑ Після поранення у Краматорську померла в лікарні Мечникова письменниця Вікторія Амеліна. Українська правда (укр.). Процитовано 2 липня 2023.
- ↑ Померла поранена у Краматорську письменниця Вікторія Амеліна - BBC News Україна. BBC. 3 липня 2023. Архів оригіналу за 8 липня 2023. Процитовано 12 грудня 2023.
- ↑ Президент нагородив посмертно орденом «За заслуги» Вікторію Амеліну, Володимира Вакуленка, Максима Кривцова й Василя Кухарського. Детектор. Медіа. 24 січня 2024.
- ↑ «Свідчення» Вікторії Амеліної: посмертно виходить поетична збірка української письменниці та документаторки воєнних злочинів. Видавництво Старого Лева (укр.). 17 квітня 2024. Процитовано 3 листопада 2024.
- ↑ An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018
- ↑ На книжковому ярмарку у Франкфурті читають оповідання Сенцова. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 25 жовтня 2018.
- ↑ Українці влаштували мовчазну акцію біля стенда РФ на книжковому ярмарку в Німеччині: «Save Oleg Sentsov» (англ.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 25 жовтня 2018.
- ↑ У Нью-Йорку Донецької області проведуть літературний фестиваль. chytomo.com (укр.). 21 липня 2021. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 22 січня 2024 року № 16/2024 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
- ↑ Вікторія Амеліна й Салман Рушді стали лавреатами норвезької премії за свободу слова. chytomo.com. Читомо. 14 березня 2024. Процитовано 15 березня 2024.
- ↑ Меморіальну таблицю Вікторії Амеліній відкрили на фасаді львівської школи, де вчилася письменниця
- Інтерв'ю в газеті «День» [Архівовано 7 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Рецензія на роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю на сайті «Читомо» [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]
- 10 книжок «не для рейтингу» від Вікторії Амеліної [Архівовано 23 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Вікторії Амеліної
- Пушнова, Тетяна (3 липня 2023). Протиотрута. Пам'яті Вікторії Амеліної. Українська правда. Процитовано 3 липня 2023.
- Народились 1 січня
- Народились 1986
- Уродженці Львова
- Померли 1 липня
- Померли 2023
- Померли у Дніпрі
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Випускники Львівської політехніки
- Члени ПЕН-клубу
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Сучасні українські письменники
- Українські письменниці
- Українські митці, що загинули під час російсько-української війни
- Список лідерів України УП-100
- Люди, на честь яких встановлено пам'ятні дошки