Аласанія Мамія Георгійович
| Аласанія Мамія Георгійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 6 травня 1943 Анакліа |
| Помер | 27 вересня 1993 (50 років) Сухумі, Грузія |
| Країна | Грузія |
| Діяльність | офіцер |
| Alma mater | Грузинський технічний університет |
| Учасник | Війна в Афганістані 1979—1989, війна в Абхазії і Битва за Сухумі |
| Військове звання | полковник |
| Нагороди |   |
Мамія Георгійович Аласанія (груз. მამია გიორგის ძე ალასანია ; 6 травня 1943 — 27 вересня 1993) — грузинський військовик, полковник ЗС Грузії, учасник абхазької війни і боїв за Сухумі.
Народився 6 травня 1943 року в місті Анаклія. Закінчив Тбіліський політехнічний інститут та Вищу школу КДБ СРСР. Служив у розвідці та контррозвідці СРСР близько 30 років. Учасник Афганської війни, де проходив службу в 1980—1981 роках. З 30 вересня 1986 по 1 листопада 1988 — голова Відділу КДБ по Південно-Осетинській автономній області при КДБ Грузинської РСР[1]. Отримав звання полковника КДБ[2]. У 1991 році після визнання незалежності Грузії Аласанія був призначений заступником голови Державної служби безпеки Грузії.
У 1992—1993 роках Аласанія був відправлений Урядом Грузії в район Самегрело для запобігання масових заворушень, пізніше разом з грузинськими військами брав участь у боях проти абхазьких військ. 27 вересня 1993 року під час боїв за Сухумі абхазькою артилерією було обстріляно будівлю Верховної Ради Абхазької РСР, де тримали оборону 18 грузинських бійців, серед яких був і Мамія Аласанія. Пізніше будинок оточили кабардинські бойовики і грузини змушені були здатися: їх відправили в Гудауту[3][4], проте полонених того ж дня перехопили абхази та розстріляли біля залізниці. Серед загиблих, крім Аласанії, були кілька охоронців Жиулі Шартави, а також мер міста Сухумі Гурам Габіскірія, голова військового прес-центру Автономної Республіки Абхазія Олександр Берулава та генерал-майор грузинської армії Гено Адамія[5][6] .
У 2004 році Аласанія посмертно нагороджений орденом Вахтанга Горгасала І ступеня[7]
У жовтні 2017 року тіло Аласанії було знайдено в Абхазії та доставлено до Тбілісі, де його поховали з військовими почестями у дворі церкви святого Миколая на території фортеці Нарікала[8][9] 5 лютого 2018 посмертно нагороджений Орденом Національного героя Грузії, нагороду з рук Президента Грузії отримав його син Іраклій[10][11] .
Син Мамії Аласанії — Іраклій, відомий грузинський політик, посол Грузії при ООН з 11 вересня 2006 по 4 грудня 2008 і міністр оборони Грузії в 2012—2014 роках.
- ↑ Отдел КГБ по Юго-Осетинской АО [Архівовано 26 жовтня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Почему это метастазы КГБ злокачественные, а Центрального разведывательного управления США – нет? (рос.). Грузия и мир. 12 квітня 2017. Процитовано 1 грудня 2019.[недоступне посилання]
- ↑ Штурм Совмина. Кушхабиев А. В. Кабардинские добровольцы в грузино-абхазской войне (1992—1993 гг.). Нальчик: Издательство М. и В. Котляровых, 2008. Стр. 76-79
- ↑ Алленова О., Анкваб А. З. "Я им говорил прямо: не дразните Анкваба" // Коммерсантъ-Власть. — 2004. — 10. Архівовано з джерела 26 жовтня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
- ↑ Здание парламента Абхазии (рос.). travelgeorgia.ru. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 1 грудня 2019.
- ↑ Ираклий Аласания: Это 24-летняя рана сегодня действительно затянулась, здесь все герои (рос.). apsny.ge. 16 жовтня 2017. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 1 грудня 2019.
- ↑ State Awards Issued by Georgian Presidents in 2003-2015 (англ.). IDFI. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 12 травня 2019.
- ↑ В Тбилиси похоронили останки погибших во время конфликта в Абхазии людей. Civil Georgia. 17 жовтня 2017. Архів оригіналу за 30 вересня 2018.
- ↑ Мамия Аласания будет похоронен во дворе церкви святого Николая в Тбилиси (рос.). Эхо Кавказа. 17 жовтня 2017. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 1 грудня 2019.
- ↑ Президент Грузии посмертно вручил ордена защитникам Сухуми (рос.). SOVA News. 5 лютого 2018. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 1 грудня 2019.
- ↑ В Тбилиси посмертно наградили героев войны, погибших в день падения Сухуми (рос.). Спутник. 5 лютого 2018. Процитовано 1 грудня 2019.