Алабян Каро Семенович

Алабян Каро Семенович
вірм. Կարո Սիմոնի Հալաբյան
Народження	14 (26) липня 1897[1] Гянджа, Російська імперія[1]
Смерть	5 січня 1959(1959-01-05)[1] (61 рік)
	Москва, СРСР[2][1] (рак легень)
Поховання	Новодівичий цвинтар
Національність	вірмени[1]
Країна	Російська імперія  СРСР
Навчання	Нерсісянська школа (1917)[1] і Вищі художньо-технічні майстерні (1929)[1]
Діяльність	архітектор, політик
Працівник	Вірменський державний інженерний університет
Член	Q4101988?[1], Спілка архітекторів СРСР[1], Академія архітектури СРСР[1] і Королівський інститут британських архітекторів[1]
Твори	Центральний академічний театр Російської арміїd і Виставка досягнень народного господарства
Партія	КПРС[1]
У шлюбі з	Lyudmila Tselikovskayad
Нагороди
Алабян Каро Семенович у Вікісховищі

Каро Семе́нович Алабя́н ((14 (26) липня 1897, Гянджа — 5 січня 1959(1959-01-05), Москва)) — вірменський радянський архітектор. Дійсний член Академії будівництва і архітектури СРСР.

Народився в місті Єлисаветполь (згодом Кіровабад, нині Гянджа, Азербайджан).

У 1929 закінчив Вищий художньо-технічний інститут (ВХУТЕІН) в Москві. Працював в інституті «Моспроект».

У 1929 був серед засновників Всеросійського товариства пролетарських архітекторів, яке декларувало своєю метою «створення нової пролетарської архітектури».

Після створення в 1932 Спілки радянських архітекторів Алабян став її відповідальним секретарем.

17 червня 1937 на першому з'їзді радянських архітекторів заявив: «Ми, радянські архітектори, всіляко повинні посилити боротьбу проти шкідливих буржуазних теорій і теорійок, проти ідеалістичного розуміння архітектурної творчості, проти явного та прихованого формалізму». Очолював Спілку радянських архітекторів до 1950.

У 1949—1953 був віце-президентом Академії архітектури СРСР.

Був членом КПРС (з 1917 — тоді РСДРП(б)). Депутат Верховної Ради СРСР першого та другого скликань (1937—1950).

Нагороджено двома орденами та медалями.

Був одружений з актрисою Людмилою Целіковською (став її четвертим чоловіком). 1949 року в них народився син Олександр.

Каро Алабян помер 5 січня 1959 від раку легенів на 62-му році життя. Поховано архітектора на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Ранні роботи Алабяна виконано в дусі конструктивізму (житловий будинок в Єревані, 1929—1930, та ін.), пізніше звернувся до класичної спадщини.

У 1933 на конкурсі на проект Палацу Рад отримав першу премію. Брав участь у розробці Генерального плану реконструкції Москви (1935).

Найголовніші роботи Алабяна:

• Центральний театр Радянської Армії в Москві (1934—1940, співавтор — архітектор Василь Симбірцев),
• павільйон Вірменської РСР на Виставці досягнень народного господарства (1939, 1954),
• генеральний план відбудови Сталінграда (1945, співавтор — М. X. Поляков та ін.),
• морський вокзал в Сочі (1955),
• надземний вестибюль станції метро «Червонопресненська» (1952).
• житловий масив Хімки — Ховрино в Москві.

Брав участь у створенні павільйону СРСР на Всесвітній виставці в Нью-Йорку 1939 року (у співавторстві з Борисом Іофаном).

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 123.
• Карлик Л. Б. Каро Алабян. — Ереван, 1966.

• ХРОНОС. Алабян Каро Семенович [Архівовано 22 листопада 2007 у Wayback Machine.](рос.)
• Російське генеалогічне дерево(рос.)
• Людмила Целіковська [Архівовано 6 січня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
• Архітектор Алабян К. С.(рос.)
• Праздник, который продолжается… // АиФ. Долгожитель. — 2003. — 19 сентября. [Архівовано 11 листопада 2010 у Wayback Machine.]
• «…Каро был удачлив во всем» // Новое время. — 2007. — 19 июля.