Акіньшина Оксана Олександрівна

Акіньшина Оксана Олександрівна
Народилася	19 квітня 1987(1987-04-19)[1][2] (37 років) Ленінград
Громадянство	Росія
Діяльність	кіноакторка, акторка
Роки діяльності	2000 — тепер. час
У шлюбі з	Dmitry Litvinovd і Archil Gelovanid
IMDb	nm0968541
Нагороди та премії
Guldbagge Award for Best Actress in a Leading Roled (2002)
Акіньшина Оксана Олександрівна у Вікісховищі

Оксана Олександрівна Акіньшина (рос. Оксана Александровна Акиньшина; нар. 19 квітня 1987, Ленінград) — російська кіноакторка та співачка.

Народилася 19 квітня 1987 року в Ленінграді в родині автослюсаря і бухгалтера, у неї є молодша сестра^[3][4]. Займалася в модельному агентстві, керівник якого зобов'язала всіх дівчаток прийти на кастинг до режисера Сергія Бодрова-молодшого. Оксана прийшла на проби без ентузіазму^[5], але пройшла кастинг, і вперше з'явилася на екрані в драмі Бодрова «Сестри» у 13 років. За цей фільм на кінофестивалі 2001 року в Сочі, в конкурсі «Дебют», Оксана і Катя Горіна отримали нагороду «За найкращий акторський дует».

Міжнародну популярність Оксана набула після роботи у фільмі «Ліля назавжди» шведського режисера Лукаса Мудіссона. Знялася в нідерландському фільмі «Південь», де грала молоду дівчину, матір-одиначку, яка нелегально приїхала до Нідерландів. У фільмі Оксана говорить голландською мовою. 2004 року була затверджена на роль Есфірь Литвинової у фільмі «Статський радник», але не з'явилася на перший день зйомок і її замінили акторкою Емілією Співак. У цьому ж році вона зіграла епізодичну роль Ірини Неської у фільмі «Перевага Борна».

У фільмі «Вовкодав з роду Сірих Псів», що вийшов у прокат 28 грудня 2006 року, Оксана грає кнесінку Єлень, одну з головних ролей. 2008 року зіграла головну жіночу роль у мюзиклі «Стиляги» Валерія Тодоровського.

2011 року Оксана зіграла головну жіночу роль — студентки Тетяни, подруги Висоцького у фільмі «Висоцький. Дякуємо, що живий», а 2012-го знялася в головній ролі у фільмі «8 перших побачень».

До п'ятнадцяти років зустрічалася з актором Олексієм Чадовим, після чого жила з Сергієм Шнуровим аж до 2007 року, коли вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — Дмитром Литвиновим (нар. 6 листопада 1976^[6]), генеральним директором піар-компанії «Планета Інформ». 2 червня 2009 року в них народився син Філіп. Оксана зустрічалася з актором і співаком Олексієм Воробйовим^[7]. Вони розлучилися на початку травня 2011 року^[8], але через місяць Олексій повернувся до Оксани^[9].

Акіньшина дотримується антифеміністичних поглядів, вважаючи фемінізм «долею некрасивих жінок»: «Визначаю фемінізм проблемою непривабливих жінок. Жінки, залиште мужиків в спокої, вони теж хочуть бути щасливими! » Вона трактує відносини між чоловіком та жінкою, як, «задані самою природою»: «Ми живемо в чоловічому світі, це ж очевидно, і це чудово. Ці правила задані самою природою» .” ^[10]

• Приз на фестивалі «Кінотавр» за «Найкращий акторський дует» (2001)
• Приз на фестивалі «Сузір'я» в номінації «Дебют» (2001)
• Приз на Всеросійському фестивалі візуальних мистецтв за «Найкращу жіночу роль» (2001)
• Приз на тринадцятому Міжнародному кінофестивалі у Стокгольмі (2002) — номінація «Найкраща жіноча роль»
• Кінопремія Шведської кіноакадемії «Золотий Жук» — номінація «Головна жіноча роль»
• Приз глядацьких симпатій у конкурсі «Найкраща актриса Швеції» (2002)
• Приз на третьому фестивалі Європейського кіно в Штутгарті — «Найкращій молодій перспективній актрисі» (2003)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оксана Акіньшина

• Ленінградка: інтерв'ю з Оксаною Акіньшиною. 2005 Журнал «Чайка».
• Оксана Акіньшина [Архівовано 18 січня 2013 у Wayback Machine.]
• Оксана Акіньшина на сайті IMDb (англ.)
• Оксана Акіньшина «Пісня про білого слона» на YouTube
• Ролі та чоловіки Оксани Акіньшиної (Фотострічка РІА Новини) [Архівовано 19 вересня 2012 у Wayback Machine.]
• Сторінка актриси на сайті, присвяченому фільму «Сестри» [Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine.]